БіБіСі: В українському календарі перше січня позначає кілька вагомих дат. У Львові 1880 року вийшло перше число часопису «Діло», який видавався до Другої світової війни. У 1919 році український уряд у Києві видав закон про Автокефалію Української Православної Церкви. У 1909 році першого січня народився лідер Організації Українських Націоналістів Степан Бандера. За радянських часів особа Провідника ОУН перебувала під цілковитою забороною і лише повідомлення у зарубіжній пресі про те, що вбивство Бандери було організованим у Москві, викликало кволу реакцію радянської преси.
Наш колега, Олександер Гриб, провів інтерв’ю з керівником Музею української визвольної боротьби в Лондоні, який вперше надав можливість донести архівні записи голосу Бандери до українського загалу.
О. Гриб: Музей української визвольної боротьби ім. Степана Бандери відкрився у Великій Британії в 1962 році після того, як суд над вбивцею Провідника ОУН завершився у Німеччині, а родина Бандери виїхала на проживання з Мюнхену до Канади. Розповідає керівник Музею, Василь Олеськів.
В. Олеськів: У Мюнхені не було відповідного приміщення для збереження особистих і родинних речей Провідника ОУН Степана Бандери, а також була там тоді дуже напружена атмосфера. Німеччина була заблизько до границь Совєтського Союзу і завжди був там великий тиск на українців, особливо в Мюнхені, де довший час містився провід української еміграції, отже була небезпека, що ці речі могли б там пропасти. Тому вирішено створити Музей для збереження цих речей і багато інших, пов’язаних з життям і працею Степана Бандери, але десь за водою, наприклад в Англії.
О. Е: До Музею української визвольної боротьби входять чотири експозиції, серед яких найважливіша це приватна колекція самого Степана Бандери. Є тут його бібліотека, робочий кабінет, ікони, фотографії, також одяг, в якому лідер українських націоналістів був у день своєї смерти.
В. О.: Дуже важливими є тут особисті речі Провідника Степана Бандери - убрання і сорочка із знаками крови, в яких був він зодягнутий, коли московський агент Сташинський виконав атентат 15 жовтня 1959 року. Є посмертна маска, особисті і родинні фотографії, деякі меблі з його квартири і бюра та багато інших речей і документів.
О. Е: Можливо, одним із найдорогоцінніших архівних матеріялів Музею є голос самого Степана Бандери, який, на думку Василя Олеськіва, більше ніде не зберігся.
В. О.: Це, правдоподібно, є унікальний експонат, бо нам не відомо, щоб ще десь був записаний його голос українською мовою. Був ще його виступ свого часу в німецькому радіо по-німецьки, але я не знаю, чи цей запис зберігся, можливо, що в німецьких архівах можна б його віднайти. Але з українських виступів Степана Бандери, як ми орієнтуємось, є це одинокий запис, що ми його вам передаємо.
Голос Степана Бандери: Бойовий шлях Організації Українських Націоналістів ще далеко не закінчений. Визвольні змагання націоналістичного руху дальше продовжуються за пляном розгортання української національної революції так, як він скристалізувався в дотогочасному розвитку. Переживаємо тепер затяжний етап у визвольній боротьбі і невідомо, коли прийде дальша її [невиразне] бо це узалежнюється теж від розвитку світового політичного положення.
О. Е: Ось прозвучав голос Степана Бандери в 1954 році, коли він виголосив промову для відзначення 25 річниці заснування ОУН у британському Манчестері. За словами голови лондонського Музею української визвольної боротьби Василя Олеськіва, лише тепер стало можливим довести голос Провідника ОУН до українців, кому перш за все призначалися ті слова.
В. О.: Досі в Україні голосу Бандери не чули, а це тому, що самий оригінал запису є невиразний. Виступ Степана Бандери відбувся у 1954 році на відзначенні 25-ліття постання Організації Українських Націоналістів, а тоді ще техніка запису не була така висока як сьогодні. Хтось з присутніх приватно тоді зарекордував виступ, але якість запису була дуже бідна, і щойно тепер, при допомозі різних удосконалених методів, могли його прочистити настільки, що ми сьогодні можемо використати його для прилюдних виступів.
Голос С. Б.: Тому-то тепер ще не пора робити остаточних підсумків з діяльності! і розвитку Організації Українських Націоналістів, її досягнень і невдач, перемог і поразок. Теж не пора їй обходити такі ювілеї, як це робиться з тими, що вже закінчили свою діяльність, або завершили найважливіший її період.
О. Е: Отже, вперше слухачі в Україні отримали змогу почути оригінальний запис промови Степана Бандери, який закликав до боротьби за незалежну Україну вже перебуваючи на еміграції. Українці у Великій Британії стали першими відвідувачами Музею в Лондоні, коли до постання незалежної України потрапляло обмаль людей з Радянської України. Василь Олеськів був головою Музею від початку його заснування.
В. О.: Після відновлення української держави десять років тому то багато людей з України відвідали і далі відвідують Музей, в тому деякі визначні особистості. Відвідали наш Музей і перший посол України в Лондоні, проф. Сергій Комісаренко, а також другий посол, проф. Володимир Василенко, зі своїми співробітниками.
О. Е: На запитання, чи керівництво Музею плянує виїзні виставки з експозиціями Музею до України, пан Олеськів завважив, що головним завданням Музею в Лондоні є збереження унікальних експонатів, які, на його думку, не були б забезпечені, якщо б вони потрапили до України. Проте, керівник Музею сподівається, що така можливість колись настане.
В. О.: В принципі ми не є зовсім проти. Ми чекаємо на відповідний час, коли можна буде це передати до України. Головною метою нашого Музею, підкреслюю - головною, є збереження тих експонатів, або бодай більшість з них. А при тому ці експонати виконують тут також корисну службу, бо усвідомлюють наше і чуже суспільства про українські проблеми, особливо про період боротьби українського народу під час і після Другої світової війни.
Голос С. Б.: Коли між двома найбільшими мілітарними потугами, між гітлерівською Німеччиною і Совєтським Союзом розгорілася війна на українській землі за володіння нею, ОУН дала вислів непохитної волі українського народу проголошенням відновлення незалежної української держави та започаткуванням розбудови самостійного державного життя всупереч плянам нового окупанта.
О. Е: Занепокоєння голови Музею української визвольної боротьби ім. Степана Бандери Василя Олеськіва станом музейної справи в Україні можна зрозуміти, адже випадки викрадення цінностей чи нищення українських музеїв, на жаль, не є таким рідкісним явищем в Україні. Неодноразово горіли музеї Тараса Шевченка, Івана Франка, самого Степана Бандери. Завдяки зусиллям українців у Великій Британії голос одного із найвідоміших українських політиків двадцятого століття Степана Бандери може, нарешті, пролунати для тих, до кого він звертався майже п’ятдесят років тому.
Голос С. Б.: Серед страшної хуртовини Другої світової війни Україна показала своєю поставою і боротьбою, що в жодній ситуації не погодиться бути пасивним об’єктом і будь-чиєю колонією, тільки все буде боротися за свою самостійність.
Від УІС: Повний текст' святкового слова Провідника Степана Бандери на відзначенні 25-ліття ОУН 1954 року в Манчестері, який триває 15 хвилин, є поміщений у січневому номері журналу «Визвольний Шлях« за 2002 рік.

Джерело: Архів ОУН. - Бібліотека. - Журнали. - Визвольний шлях.- 2002.- Кн.2. - с.115-117.

Опубліковано в Публікації

Тюрма, що служила різним окупаційним режимам (польському, німецькому, радянському) і є символом тяглості української боротьби за незалежність. Те, що відбувалося на території тюрми, є уособленням злочинів проти людства, котрі не можуть бути забуті. Тюрма відображає взаємозв’язок між трагедією Західної України та решти території України в період репресивної діяльності окупаційних режимів, зв’язок з трагедіями інших народів та країн, що потрапили під тоталітарні режими. Меморіал як місце колективної пам’яті про трагедію, пов’язану із масовою загибеллю людей, які чинили (або підозрювалися у цьому) опір окупаційним режимам, є пам’яткою історії. Цей об’єкт втратив своє лиховісне первісне призначення бути тюрмою і разом з тим розкрив противажну ідею опору людини окупаційним режимам. Музей доносить цю ідею у двох ключових гаслах „Ніколи більше!” і „Заради свободи!”. Музей став відкритим майданчиком для зустрічей, зібрань товариств репресованих, скаутських та ветеранських організацій, воєнно-історичних клубів, місцем міжконфесійно толерантного спілкування творчої та наукової інтелігенції, а також для заходів учителів та учнів, викладачів та студентів, музейного волонтерства та практики. Вхід та екскурсія безкоштовні. Посилання на сайт Музею: http://www.lonckoho.lviv.ua/ 

Опубліковано в Відеодокументи (Ф.32)
Субота, 07 грудня 2019 16:54

Музейні вісті (Квартал 1-2 за 1958 р.)

Примірник квартальника "Музейні вісті", що виходив при Українському Національному Музеї в Чікаго (США), містить дослідження в галузі археології України, спогади відомих українських діячів та інші цікаві теми з історії України і українців за її межами.

Опубліковано в Журнали

Про нас

The Ukrainian Information Service (UIS London) is an information bureau established in London during the 1970s as the successor of the Ukrainian Publishers. Originally, the aim of UIS London was the dissemination of factual information about Ukraine, in particular, Ukrainian politics, history and current affairs.

Since its inception, UIS London has liaised with government officials, think tank organisations, the mass media and charities working to raise the profile of Ukraine in the UK and strengthening bilateral relations.

The collection of documents, related to this activity, formed the foundations of the archives, situated on this web-site.

Although the nature of work UIS London undertook altered after Ukrainian independence, the basic tenets of promoting, advocating and strengthening Ukraine has remained.

Спілкуйтеся з нами