Наша ідея, наша програма і наша боротьба поривають маси за нами. Ми своїми чинами, патріотизмом і героїзмом тих наших друзів, що впали за українську національну ідею, здобули моральний і політичний провід у своїй Нації.
Народ прислухається до кожного нашого слова. Він вірить у кожний наш чин, у кожний наш політичний крок, у кожну нашу раду і в кожний наш наказ.
Пам’ятаймо завжди і на кожному кроці, що ворог силкується вирвати нам цей провід над українськими масами. Наша тісна єдність з народом, наша оборона народніх інтересів, наш грімкий голос і наші чини в обороні законних і оборонних прав народу, і кожного українця зокрема, колять ворога в самі його чорні печінки. Тому ворогові йдеться всякими засобами і способами розірвати єдність революційного підпілля з народом. До того вживає він всякої підлої брехні, понижування нашої боротьби, оплюгавлювання нас самих. Від 1944 року без перерви клепле він свої брехні на мітингах, на зборищах, в своїй пресі, примушує до цієї ганебної роботи своїх науковців і всю свою адміністрацію, всіх своїх вислужників і всю свою поліцію. Сипле проти нас велетенські грошові засоби. Застосовує нечуваний терор до населення за зв’язки з нами. Масово і поодинці вживає моральних і тілесних мук, які тільки дика голова звироднілого емведиста зможе вигадати.
Тому слід нам постійно тримати на пильній увазі кожний наш крок, рух, чин і слово, з яким з’являємося ми серед наших народніх мас. Ми, революціонери, творимо зовсім інший світ, як той явний український світ під большевмцьким чоботом. Розуміємо під тим вимоги щодо наших особистих характерів, наше ставлення до оточення і наше розуміння боротьби. Тільки люди з особливими духовими і моральними додатніми якостями можуть стояти у проводі народніх мас. Ми всі, до одного, революціонери, мусимо пломеніти всіма додатніми рисами людського характеру.
Народні маси думають образами (картинами). Вони наших ідей не розуміють окремо, а тільки бачать їх втілених у нас. В зустрічі з населенням кожний з нас репрезентує перед ним нашу національну ідею. Тому кожний з нас мусить бути ідеалом українця своїм зовнішнім виглядом, своєю поведінкою, своїми духовими і моральними прикметами. Кожний з нас мусить відрізнятися освітою і знанням. Цього потрібно нам завжди і на кожному кроці. Тільки ми можемо давати вичерпні і ясні відповіді на різні питання з нашої ідеології і нашої програми. Бо ж ми для наших ідей мостимо шлях нашим розумом, нашими чинами, нашою кров'ю і нашим життям.
Якщо дехто з нас догляне деякі хиби в собі, мусить позбутися їх і докінчити перевиховати себе.
Кожний низовий член, що не встиг ще засвоїти собі всієї нашої революційної літератури, мусить про те тямити і її опанувати. Кожна вільна хвилина — для власної освіти і знання. Бо кожний з нас не тільки борець, але й носій нашої ідеї. І цього вимагає від нас віра населення в нашу ідейність, в нашу розважливість, продуманість, і вагу кожного нашого слова.
Між масами з’являємось завжди чисті і чепурні. Одіння наше, хоч може бути дуже старе, вилиняле і повитиране, але не сміє прозирати незалатаними дірами. Зброя, самозрозуміло, завжди вичищена і своїм зовнішнім виглядом має додавати поваги революціонерові.
Наша поява між населенням мусить бути гідна, поведінка зрівноважена. Не може бути ні сліду якоїсь гордости і зарозумілости.
Кожне наше слово наших буденних і офіційних балачок з людьми мусить бути важене і продумане. Не-раз легковажно і непродумано висловлене слово може захитати даною людиною, понизити її прихильність до нас і наставления до нашої ідеї. Перш за все кожне наше слово мусить відповідати правді. Правдою б’ємо большевиків. Їх брехням уже ніхто не вірить. Наше слово з листівки, з публіцистичної статті, з літературного твору, з малюнку світить ясно правдою і торощить большевиків. Така ж правда має віяти з кожного нашого слова в балачці з населенням. До того кожне наше слово мусить бути мудре. В нашій революційній літературі є вже розроблені, висвітлені і обґрунтовані всякі питання, що торкаються нашої політичної боротьби і політичного становища нашого народу.
Повстанець у зустрічі з незнайомими людьми вже від перших слів зискує собі їх довір’я. Задля цього вживає лагідного та ласкавого голосу і провадить балачку дружніми тонами. Балачку зачинає від буденних тем або від справ, що долягають людині-співрозмовникові. Співчуття людині завжди викликають у неї дружбу. Згодом обов’язково сходить революціонер на наші пропаґандивні теми. В своїх ділових справах не ставить рішучих вимог, а лише ввічливістю і переконуванням осягає свою ділову мету.
Бувають часом серед цивільного населення гострі вибухові темпераменти, що до просьби революціонера ставляться неввічливо. Кожний нетакт від цивільної одиниці революціонер приймає спокійно і холоднокровно. В такому випадку обов’язково затримуємо рівновагу духа, повагу і гідність революціонера. Схвильовану одиницю заспокоюємо відразу, а через деякий час, уже по її перехвилюванні, переконуємо в невластивості її поведінки. Своїм тактом, дружністю і ввічливістю злагіднюємо таку людину у її вибуховості і поступово зискуємо собі у неї приятеля і прихильника до наших змагань.
В частій зустрічі з населенням виникає багато дрібниць, на які повстанець завжди звертає увагу і ставиться до них завжди зі становища нашої головної мети. Він все тямить, що дрібний нетакт з нашого боку може причинитися до збайдужіння цивільної людини до загальноукраїнської справи. Власне маловажливі дрібниці складаються на важливу цілість. Власне і дрібниці зумовлюють наше моральне панування над народніми масами.
Головною умовою при керуванні масами є і наша моральна поведінка. Під моральною поведінкою слід розуміти загальну засаду: не роби другому того, що для тебе самого є злим. Головною ж основою нашої моралі є: «Добро нації — найвищий наказ». З цього становища оцінюємо кожний наш крок у відношенні до населення. Що ми не робили б і що ми не говорили б, завжди мусимо мати на тямці, чи це виходитиме на користь нашої нації.
Народ зрозумів нашу мораль і розуміє наші дії для добра української нації, і тому вірить нам і підпорядковується нашому керівництву. Наша національна мораль велить нам гідно, чесно, морально вести себе кожної хвилини, на кожному місці, в кожній обставині супроти кожного члена Української Нації.
Такою власне поведінкою завоювали ми собі повагу і керівництво в нашім народі. Завжди і при кожній нагоді та зустрічі з одиницею чи з гуртом українців маємо скріпляти їм віру в нашу Справу. Кожну нашу одиницю з народу під час найтрагічніших її хвилин слід нам підтримувати на дусі, слід нам бути моральною підпорою для широких мас. Нам треба всіх українців, всі шари і прошарки нашого громадянства мати за собою. В дійсності вони всі є за нами; навіть між партійцями є чесні люди, які в дусі признають слушність наших ідей, нашої програми і нашої боротьби. Вони теж у вирішальний момент стануть по нашім боці. Ми певні того і в цьому напрямі треба теж нам повести нашу працю у відношенні до них і треба заховати повну мірку такту супроти них.
Наша протидія большевицькому теророві — тільки наше мудре слово, переконування в дусі нашої національної ідеї, люб’язність, тактовна поведінка, і перетягання заблуканих овець з хибного московсько-большевицького шляху на єдиноправильнии наш українсько-національний шлях. Нам кожна українська одиниця дорога. Всіх маємо перетягати під наше керівництво.
Всі українські маси мають вірити в нас, в нашу єдиноправильну справу і в наше слово. У вирішальну хвилину маємо повести їх на вирішальну боротьбу за свободу і добро Української Нації. Всі українці на українських землях, без винятку, мають згуртовано і єдинодушно стати на боротьбу за найперший наш національний ідеал: за Українську Самостійну Соборну Державу.
(Взято з підпільного виховно-вишкільного журналу «Для великої ідеї» ч. 1. 1952 р.).
Джерело: Архів ОУН. – Бібліотека – Газети – «Шлях Перемоги». – 1955 – Великдень (Ч.16-17). – С.5
Ілюстрація: З листа до Провідника Ст. Бандери писаного власною рукою сл. пам. ген.-хор. Романа Шухевича — Тура
