"26-го червня 1966 року у Міннеаполісі на 65 році життя несподівано помер член Головної Управи Союзу Українських Ветеранів в США, сотник Армії УНР, ОЛЕКСАНДЕР ВДОВИЧЕНКО.
Світ. пам. сотник О. Вдовиченко був учасником Визвольної Боротьби України. Вісімнадцятилітнім юнаком, покинувши школу і рідний дім, вій вступив в ряди борців за кращу долю своєї Батьківщини. З рідною Армією ділив він її долю і недолю. Тяжкий то був шлях боротьби — голод, зима чи літо, тяжкі бої, поранення, хвороби. Все переніс. Він радів перемогами своєї армії і спокійно сприймав її невдачі.
В критичний момент, у "Трикутнику смерти" він не вагається та разом із своїми друзями іде в славний Зимовий Похід. Коли 21-го листопада 1920 року “встоятись не було сили" і армія перейшла Збруч, він не пішов у непривітну чужину, а разом із своїм командиром ген. Гулим-Гуленком залишився на р:дних теренах та провадив партизанські бої. Але прийітлось і йому вийти з України, пер-йти Дністер і опинитися в таборі інтернованих в Румунії. Непривітна чужина не вабила його і тому він радо виконує наказ та знов повертає в Україну. Один, серед ворожого оточення, прямує до рідного Києва, та, виконавши наказ, вертає знов до Румунії.
Настали спокійні дні, вихід з таборів на волю. Сот. О. Вдовиченко обзаводиться родиною і так проходять роки аж до 2-ої Світової Війни. Нова еміграція до Німеччини, а потім — за океан, до США.
Приїхавши у Міннеаполіс, сот. О. Вдовиченко стає одним із засновників -СУВА, є постійним членом Головної Управи та місцевої Станиці. Від двох років він тяжко хворів на серце і 26-го червня, після третього атаку, відійшов від нас на вічний спочинок. Відійшов від нас Лицар Залізного Хреста, Хреста Снмона Петлюри та Воєнного Хреста, відійшов невтомний Борець за Болю Батьківщини, відійшов кришталево чесний Побратим.
Поховали його зі всіма, можливими на чужині військовими почестями. При останньому "Прощай!", коли домовина поволі спускалася в землю, ледве помітно повівав над ним український національно-державний прапор, якому віддав він все своє життя.
Перед світлою Його пам'яттю низько хилимо наші чола".
Головна Управа, Управи Станиць і Членство Сюзу Українських Ветеранів в США ( ТРАВЕНЬ — СЕРПЕНЬ 1966/ Ч. 11-12 (30-31). - C. 33-34)*

______________________________________________________________________

*Редакція сайту дякує п. Ю.Юзичу за цінні доповнення до біографії О.Вдовиченка