Криміналістика - це нова наука, що народилася на межі 19 і 20 століття. На європейському континенті підніс її значення австрійський професор карного права, Ганс Ґросс, який викладав в цьому часі криміналістику в Ґрацькому університеті. Зі смертю Ґросса вмерла його ідея розбудувати методи криміналістики на наукових підставах. Ідея ця воскресла щойно в 1938 році на першому міжнародньому конгресі кримінології в Римі. Тут було з'ясовано, що вивчення криміналістики для судді, прокуратора та поліційного урядовця - це центральна проблема боротьби з правопорушенням.
Одночасно було винесено резолюцію, що кожний юрист повинен одержувати ґрунтовні знання з криміналістики в університеті. З цього часу минула низка років. Воєнне лихоліття не дозволило здійснитися постановам римського Конгресу. Український Вільний Університет, зважаючи на вимоги сучасної доби і потреби модерного юристи, поклав у 1946 році в свою програму науку криміналістики. Викладання цього предмету, як окремої дисципліни, створило потребу на підручник. Написати підручник криміналістики в нашій дійсності - досить складне завдання яке, всупереч всяким труднощам, треба було розвязати. В криміналістичній техніці можна йти ріжними шляхами. Ми вибрали з них ті шляхи, що найбільше відповідали б засадам етики й моралі нашого юриста та були корисні для задоволення наших потреб. Мета цієї праці була не тільки показати широкі обрії, що їх відкрили для криміналістики нові досягнення інших дисциплін, як медицина, хемія, техніка тощо, але також виробити в нашого правника спосіб стисло-криміналістичного думання та дати йому хочби мінімум теоретичного знання з цієї ділянки.
Автор.
