У 1940-х була провідницею підпільного юнацтва ОУН у Львові, надрайоновою УЧХ Перемишльщини, зв'язковою референтури Служби Безпеки у Крайовому Проводі ОУН.
У підпіллі зустріла Василя Галасу, який у травні 1945-го офіційно став її чоловіком. Галаса (псевдо "Орлан") був полковником УПА. За подружжям повсякчас полювали чекісти. У 1974-му Марія, разом з маленьким сином Зеноном перебувала у Кракові. ЇЇ вистежили співробітники МГБ і затримали. Жінка, усвідомлюючи, що дитиною її будуть шантажувати, щоб видала місце перебування чоловіка, а потім відберуть - полишила дитину і втекла. За чутками, малого всиновив начальник місцевої служби безпеки Польщі.
Надалі Марія з чоловіком діяли в підпіллі у Карпатах, на Волині та Поліссі. "Орлан" організовував рейди УПА на Захід. У липні 1948-го Галасу призначили крайовим провідником Північно-Західних українських земель (Волинь і Полісся). У жовтні 1948-го у Василя і Марії народився син Петро. 11 липня 1953 року Марічку з чоловіком схопила оперативна група МГБ, яка діяла під виглядом повстанців. Подружжя перевезли у київську в'язницю на вулиці Володимирській. Керівництво МГБ запропонувало вислати кур'єра від імені Орлана у США для встановлення контакту із Закордонним Представництвом Української Головної Визвольної Ради. Василь Галаса погодився лише за умови, що цим кур’єром стане Марічка. Він був впевнений, що його розстріляють, і намагався врятувати дружину. Заручниками в Україні залишалися їхні родичі, син, та й він сам. Орлана обіцяли звільнити після повернення Марії з Заходу. За змовою Василя Галаси і Марії, вона мала залишитися за кордоном.
Маленького сина Петра Марічка змогла побачити лише з вікна автомобіля перед від’їздом у США 1954-го. Його виховувала двоюрідна сестра Василя на Тернопільщині і хлопчик не знав, що живе у прийомних батьків.
"Орлана" у 1958 році засудили на 10 років ув'язнення, але у 1960-х рр. він був звільнений, хоч постійно перебував під наглядом КДБ. Василь Галаса одружився вдруге й забрав сина Петра до себе.
Марія Савчин виконала свою місію, розповівши на Заході про плани КДБ щодо знищення українських визвольних осередків за кордоном. Їй довелося пройти перевірки й пережити недовіру діаспори. У 1953 році Марічка емігрувала у США. Там вийшла заміж за Володимира Пискіра і в їхньому шлюбі народилося двоє дітей – Богдан та Лариса. Вона була активною учасницею діяльності громадських організацій української діаспори. Марія Савчин написала мемуари «Тисяча доріг». Лицарка Бронзового Хреста Заслуги
