Ukrainian English French German Polish Russian Spanish
24 трав. 2019

Радянські видання в бібліотеці Архіву ОУН як джерело дослідження антирадянської контрпропаганди ОУН (огляд літератури)*

Інформаційна війна, як важлива складова частина тієї війни, яка сьогодні ведеться між Україною й Росією, її методи, розмах та способи апеляції до історичних джерел породжує природнє бажання знайти аналогії в нашому недавньому минулому, зокрема в історії Українського Визвольного руху. Останніми роками увага дослідників цього питання прикута, переважно, до розсекречених, в процесі декомунізації, архівів силових структур: Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Служби зовнішньої розвідки та ін. Вони багаті не лише на власне архівні документи, а й на спеціальні навчальні посібники, методичні матеріали для боротьби з українськими підпільними організаціями та їх учасниками. Написані вони в 1930-1950 роки з використанням «конфіскатів» – вилучених в арештованих підпільників ідеологічних, пропагандистських, вишкільних та методичних матеріалів. Чим більше ворог знав про сутність руху, який йому протистояв, тим успішніше з ним боровся.

Тому, цілком логічним було б дізнатися, а що ж відбувалося по інший бік протистояння? Які методи і, головне – які джерела використовували, наприклад структури революційної ОУН, відірвані, внаслідок вимушеної еміграції, від України?

(На фото - радянський плакат про "українських буржуазних націоналістів")

Коли, в кінці 1980-х років в Україну стали надходити перші видання української діаспори на гострі суспільні й політичні теми, істориків дивувала обізнаність авторів публікацій не лише з радянською дійсністю, але й з широким колом ідеологічних, юридичних, економічних та інших теоретичних і практичних питань, знання про які неможливо було отримати лише з побуту. Нині маємо нагоду дослідити шляхи надходження такої інформації. Цю можливість дає нам Архів ОУН, який знаходиться в Українській Інформаційній Службі (УІС) в Лондоні. Сама УІС була заснована з ініціативи ОУН як Українська Видавнича Спілка (УВС) 15 травня 1949 року. Того дня участь в установчому засіданні взяло 7 осіб. «п.Г[ригорій]. Драбат з`ясував присутнім теперішній стан на видавничому полі на цьому терені і конечність засновання видавничої спілки для видавання в першу чергу місячника «Визвольний шлях», а також пізніше тижневої газети і книжок.» - читаємо в Протоколі №1[1].

Однак, за 70 років своєї роботи УВС/УІС спромоглася робити не лише це. В міру розгортання діяльності тут було видано величезну кількість друкованої продукції різними мовами (книги, брошури, листівки, плакати, журнали, газети, неперіодичні видання тощо.). Через друкарню УВС «пройшли» твори практично всіх українських дисидентів, а також представників інших народів, які співпрацювали з ОУН в рамках АБН – Антибільшовицького Блоку Народів. Більше того – УІС взяла на себе й справу розповсюдження цієї літератури, в тому числі на територію УРСР (про це згодом). Також була налагоджена інформаційна робота з виявлення місць перебування учасників Руху Опору радянському режимові (в т.ч. в місцях заслання), інших осіб, які були переслідувані й права людини яких порушувалися, й надання їм та їх родинам матеріальної допомоги.

pry

Тобто, канали зв`язку з Україною існували протягом усього часу після ІІ Світової війни, незважаючи на «залізну заслону». І почали вони «вибудовуватися» вже на етапі закінчення активних бойових дій УПА, та, особливо, після знищення мережі організованого підпілля в Україні. Саме тоді ЗЧ ОУН (Закордонні Частини ОУН) перейшли до тактики індивідуальних контактів з окремими особами, які не були пов'язані між собою, але створювали на місцях “кола впливу”.

До цих членів ОУН в Україну під виглядом туристів відряджалися зв'язкові, які перед тим проходили навчання (коди і комунікації) в спеціальних пунктах в Німеччині та Італії. Це були переважно молоді українці, які народилися вже за кордоном. Для багатьох такі доручення були перевіркою їхніх здібностей і відданості працювати в Організації. Перед відправкою зв'язковий брав з собою ампулу з ціаністим калієм, проходив співбесіду з Головою Проводу. Відомий випадок, коли С.Бандера сказав одному молодому чоловікові: “Ампула з Вами, але не вживайте її. Кару смерти в СССР скасували і максимум, що Вам загрожує, це ув'язнення. Життя найцінніше, що є, і Ви повинні вижити, щоб продовжити нашу справу” [2]. Крім України, кур'єри їздили до Польщі, Чехословаччини, Югославії та до Росії (Москва). Відправку здійснював Сектор Крайових Справ (СКС), або К-3 (для популярного вжитку).

Ця тактика виявилася життєздатною і проіснувала до кінця 1980-х років. Цими ж каналами потрапляла на Захід і радянська література для ретельного вивчення та використання в ідеологічному протистоянні. Зв`язковими вона привозилася до різних міст Західної Європи, де були осередки ЗЧ ОУН та інших українських організацій. Звідти надходила, передусім до Мюнхена на вул. Цепелінштрассе, 67 (офіс ОУН(р), а також до Лондона на 200 Liverpool Road (офіс УІС). Частину видань цілком легально привозили на прохання українських служб туристи, спортсмени, які приїздили з СРСР а також родичі тих, хто проживав за кордоном, про що свідчать штампи «Разрешено к вывозу из СССР», або «Printed in the USSR». Крім основної мети – доставки радянської літератури, її наявність чи то в кур`єра, чи в туриста лише зміцнювала його «алібі» в очах радянських спецслужб.

Що стосується періодики, то вона, переважно, передплачувалася на приватних осіб, які потім передавали ці видання за домовленістю. Настільки об`ємною була робота, видно з виявлених, на цей час, в Архіві ОУН  підшивок таких видань.

Газети: «Московские новости», «Комуніст», «Молодь України» (1975-1979), «Известия», «Экономическая газета» (1964), «Радянська освіта» (1961) «Вечірній Київ», «Сільські вісті», «За повернення на Батьківщину» (1956-1960), «Радянська Україна» (1965).

Журнали: «Партийная жизнь», «Комуніст України» (1971-1986), «Український історичний журнал», «Економіка радянської України» (1980-1982), «Філософська думка», «Всесвіт» (1983-1988), «Вітчизна», «Київ», «Новый мир» (1969-1970), «Дзвін», «Soviet military review» (1977), «Ведомости Верховного Совета СССР» (1963) та ін.

Untitled.FR12 -_0012

Але справжньою «родзинкою» цієї колекції виявилися книги радянських видавництв, які умовно можна об`єднати в розділи: історична література, художня, економічна, ідеологічна (найбільший), навчальна, географічна та юридична. Враховуючи специфіку навчального закладу, де проводиться сьогоднішня конференція, зупинимося детально на останній.

Список юридичної літератури також умовно ділимо на групи.

Найширшою є «сільська» тематика:

Коллективизация сельского хозяйства (Важнейшие Постановления Коммунистической партии и советского Правительства. 1927-1935). – М. Издательство Академии Наук СССР. – 1957. – 573 с.; Нотариальные действия сельских советов. – М. – Госюриздат. – 1954. – 64 с.; Лискотин М. Закон о сельскохозяйственном налоге. М. – Госюриздат. – 1955. – 67 с.; Каландзе М. Правовые формы государственного руководства колхозами. – Л. – Издательство Ленинградского университета. – 1954. – 80 с.; Лисковец Б., Полянская Г. Договор контрактации сельскохозяйственной продукции. – М. – Госюриздат. – 1955. – 110 с.; Рускол А., Лисковец Б. Колхозное право. – М. – Госюриздат. – 1955. – 175 с.; Право колхозной собственности. – М. – Издательство АН СССР. – 1952. – 47 с.; Рознатовский И. Сельские советы – органы государственной власти. – М. – Госюриздат. – 1957. – 48 с.; Бражников В. Постоянные комисии сельских советов. – М. – Госюриздат. – 1957. – 45 с.; Федонюк К. Депутат сельского совета. – М. – Госюриздат. – 1957. – 70 с.; Бершеда Р. Деятельность сельских советов по охране прав граждан. – М. – Госюриздат. – 1957. – 32 с.; Недбайло П. Пахомов И. Исполком сельского совета. – М. – Госюриздат. – 1957. – 52 с.; Рубановский П. Финансово-бюджетная работа сельских советов. – М. – Госюриздат. – 1957. – 39 с.; Потарикина Р. Рябчук Г. Работа сельских советов в области народного образования, здравоохранения и социального обеспечения. – М. – Госюриздат. – 1957. – 38 с.; Таранов А. Культурно-просветительная работа сельских советов. – М. – Госюриздат. – 1957. – 43 с.; Мельник Е. Нотариальные действия сельских советов. – М. – Госюриздат. – 1957. – 55 с.; Рябчук Г. Делопроизводство сельских советов. – М. – Госюриздат. – 1957. – 23 с.; Хлюзов С. Сельский совет депутатов трудящихся. – М. – «Московский рабочий». – 1952. – 46 с.; Рускол А. Ответственность колхоха за вред, причиненный здоровью колхозника. – М. – Госюриздат. – 1957. – 47 с.; Коэткина И. Ответственность за потравы и повреждения посевов и насаждений. – М. – Госюриздат. – 1956. – 46 с.; Аксененок Г. Право государственной собственности на землю в СССР. – М. – Госюриздат. – 1950. – 305 с.

В цій групі одразу ж варто звернути увагу на перше видання, присвячене колгоспному будівництву. Гортаючи сторінки, де містяться законодавчі акти за 1932-1933 рр., можна помітити чисельні підкреслення олівцем там, де згадується т.зв. «Закон про 5 колосків» (Повна назва: Постанова ЦВК і РНК СРСР «Про охорону майна державних підприємств, колгоспів і кооперації та зміцнення суспільної (соціалістичної) власності» від 7 серпня 1932 року.) [3] та в інших пунктах, які стосуються репресій проти селян.

Держава та державний устрій:

СССР. Административно-территориальное деление союзных республик на 1 марта 1954 года. – М. – Президиум Верховного Совета СССР. – 1954. – 486 с., та таке ж видання з інформацією на 1 липня 1957 р. (1957 – 655 с).; Власов В. Советский государственный аппарат. – М. – Госюриздат. – 372 с.; Коллегиальность и единоначалие в советском государственном управлении. – М. – Госюриздат. – 1959. – 110 с.; Сборник Законов СССР и Указов Президиума Верховного Совета СССР. 1938-1956. – М. – Госюриздат. – 1965. – 500 с.; Вышинский А. Вопросы теории государства и права. – М. – Госюриздат. – 1949. – 423 с.; Кравцов Б. Советская избирательная система. – М. – Госюриздат. – 1957. – 80 с.; Бутурлина Т., Куприна-Высоцкая В. Советская избирательная система. – М. – Издательство АПН РСФСР. – 1951. – 38 с.; Вышинский А. Избирательный закон СССР (в вопросах и ответах). – М. – Госюриздат. – 1954. – 40 с.; Кудрявцев П. Положение о выборах народных судов РСФСР в вопросах и ответах. – М. – Госюриздат. – 1957. – 40 с.; Конституция (основной закон) РСФСР. Конституции (основные законы) автономных советских социалистических республик. – М. – Госюриздат. – 1952. – 334 с.; Конституция (основной закон) Союза ССР. – М. – Госюриздат. – 1954. – 31 с.; Основы советского государства и права. – М. – Госюриздат. – 1955. – 395 с.; Горшенин К. Конституция СССР – самая демократическая в мире. – М. – «Молодая гвардия». – 1954. – 78 с.; Глезерман Г. Социалистическое государство – главное орудие строительства коммунизма. – М. – «Молодая гвардия». – 1952. – 40 с.; Семенов П. Марксистско-ленинское учение о форме социалистического государства. – М. – Госюриздат. – 1955. – 74 с.; Положение о выборах народных судов РСФСР. – М. – Госюриздат. – 1954. – 14 с.; Карева М., Кечекьян С., Федосеев А., Федькин Г. Теория государства и права. – М. – Госюриздат. – 1955. – 459 с.

Ці видання також мали велике практичне значення, особливо інформація про вибори та адміністративно-територіальний устрій. Серед документів архіву є кілька ящиків з адресами, включно з поштовими індексами та вписаними пізніше змінами адміністративного підпорядкування місцевостей, де адресати мешкали. Згодом це знадобиться для розсилання націоналістичних видань.

Untitled.FR12 -_0010Untitled.FR12 -_0011

Зовсім невелику групу становить література міжнародно-правової тематики:

Сборник действующих договоров, соглашений и конвенций, заключенных СССР с иностранными государствами. Выпуск ХII. – М. Государственное издательство политической литературы. – 1956. – 199 с. та такі ж випуски ХІІ (1956), і ХIV  (1957); Судариков Н. Государственный строй Китайской Народной Республики. – М. – Знание. – 1956. – 48 с.; Конституция и основные законодательные акты Китайской Народной Республики. – М. – Издательство иностранной литературы. – 1955. – 690 с.;

Але, мабуть, найбільшу цінність для аналітичної роботи ОУН становили видання, присвячені теорії й практиці покарання, відповідальності за злочини й правопорушення. Також це кодекси, висвітлення соціальних моментів радянського життя, захист прав та свобод громадян (більш гіпотетичний), норми виробітку та винагороди за працю тощо. Серед них:

Матвеев. В. Бюджетные права районных советов депутатов трудящихся. – М. – Госюриздат. – 1956. – 74 с.; Инютин Г. Что дает трудящимся новый пенсионный закон. – М. – Знание. – 1956. – с. 38.; Каринский С. Поощрения за доблестный труд по советскому законодательству. – М. – Знание. – 1956. – 38 с.; Шалюпа М. Государственный арбитраж в СССР. М. – Госюриздат. – 1953. – 93 с.; Гражданский Процессуальный Кодекс Украинской ССР. – М. – Госюриздат. – 1954. – 148 с.; Гурвич. М. Советское финансовое право. – М. – Госюриздат. – 1954. – 350 с.; Гречуха М. Вибори до Верховної Ради Української РСР та участь в них жінок. – К. – Видавництво політичної літератури. – 1947. – 40 с.; Яковлев. Экологическое право. – Кишинев. – «Штиинца». – 1988. – 432 с.; Вопросы советского гражданского права. – М. – Издательство АН СССР. – 1952. – 207 с.; Халфина Р. Значение и сущность договора в советском социалистическом гражданском праве. – М. – Издательство АН СССР. – 1954. – 234 с.; Гражданский процессуальный Кодекс РСФСР. – М. – Госюриздат. – 1953. – 164 с.; Попова В. Социалистическая законность в деятельности местных советов. – М. – Госюриздат. – 1954. – 206 с.; Сборник законодательных актов о труде. – М. – Госюриздат. – 1956. – 567 с.; Казанцев Н. Сергеева Т. Уголовно-правовая охрана социалистической собственности в СССР. – М. – Издательство АН СССР. – 1954. – 144 с.; История Законодательства СССР и РСФСР по уголовному процессу и организация суда и прокуратуры (Сборник документов). – М. – Госюриздат. – 1955. – 635 с.; Александров Н., Киселев Я., Ставцева А. Трудовые права рабочих и служащих в СССР. – М. – Госюриздат. – 1956. – 198 с.; Муравьева Н. Новый Закон о пенсиях. – М. – Госполитиздат. – 1956. – 64 с.; Основные законодательные акты о труде рабочих и служащих. – М. – Госюриздат. – 1953. – 110 с.; Савенков. Н. Основные формы деятельности депутата местного совета. – М. – Госюриздат. – 1956. – 88 с.; Тихонов А. Депутаты местных советов. – М. – Госюриздат. – 1954. – 64 с.; Карпец И. Административные комисии при исполкомах районных советов депутатов трудящихся. – М. – Госюриздат. – 1954. – 46 с.; Закон о трудоустройстве СССР, союзных и автономных республик. – М. – Госюриздат. – 1957. – 32 с.; Чхиквадзе В. Роль суда в борьбе с пережитками капитализма в сознании людей. – М. – Госюриздат. – 1951. – 63 с.; Петров Г. Планирование работы районных и городских советов. – М. – Госюриздат. – 1954. – 94 с.; Астрахан Е., Каринский С., Сиавцева А. Роль советского трудового права в плановом обеспечении народного хозяйства кадрами. – М. – Госюриздат. – 1955. – 189 с.; Пучинский В. Признание стороны в советском гражданском процессе. – М. – Госюриздат. – 1955. – 99 с.; Кодекс законов о браке, семье и опеке РСФСР. – М. – Госюриздат. – 1954. – 71 с.; Свердлов Г. Охрана интересов детей в советском семейном и гражданском праве. – М. – Издательство АН СССР. – 1955. – 158 с.; Піклування радянської держави про жінок-матерів і дітей. – К. – Українське видавництво політичної літератури. – 1946. – 29 с.; Гражданский кодекс РСФСР. – М. – Госюриздат. – 1954. – 147 с.; Краснопольский А. Основные принципы советского государственного страхования. – М. – Издательство АН СССР. – 1951. – 140 с.; Основные начала уголовного законодательства Союза ССР и союзных республик. – М. – Госюриздат. – 1956. – 15 с.; Лейкина Н. Ответственность за преступления против советской торговли. – М. – Госюриздат. – 1956. – 46 с.; Основы уголовного судопроизводства Союза ССР и союзных республик. – М. – Госюриздат. – 1956. – 15 с.; Правовые вопросы внешней торговли СССР. – М. – Внешторгиздат. – 1955. – 262 с.; Инютин Г. Право на перерасчет пенсии. – М. – Госюриздат. – 1956. – 57 с.; Караваев В., Никитинский В. Трудовой стаж рабочих и служащих. – М. – Госюриздат. – 1957. – 94 с.;  Сборник законов РСФСР и Указов Президиума Верховного Совета РСФСР. 1946-1954 гг. – М. – Издательство «Известия советов депутатов трудящихся СССР». – 1955. – 107 с.; Справочник директора школы. – М. – Государственное учебно-педагогическое издательство Министерства просвещения РСФСР. – 1955. – 510 с.; Венедиктов А. Гражданско-правовая охрана социалистической собственности в СССР. – М-Л. – Издательство АН СССР. – 1954. – 267 с.; Беседы об уставах действующих на морском флоте. – М. – Издательство «Морской транспорт». – 1952. – 79 с.; Карасс А. Право государственной социалистической собственности. – М. – Издательство АН СССР. – 1954. – 278 с.; Куринов Б. Уголовная ответственность за хищение государственного и общественного имущества. – М. – Госюриздат. – 1954. – 119 с.; Рахунов Р. Теория и практика экспертизы в советском уголовном процессе. – М. – Госюриздат. – 1953. – 261 с.; Суходрев В. Советский суд на охране прав женщин, детей, семьи. – М. – Госюриздат. – 1951. – 55 с.

Саме серед цих видань, та ще публікацій в періодиці, де часом, в дозволеному об’ємі й тональності, викривалися недоліки життя, - брали співробітники УІС (Лондон), Інституту з вивчення СССР (Мюнхен),  Шотландської Ліги Європейської свободи (Едінбург), інших українських видавництв, ідеологічні, економічні, соціальні, юридичні приклади. Вони лягали в основу аналітичних праць, висвітлювалися в періодиці й листівках, наводилися, як факти радянської дійсності в офіційних зустрічах з західними політиками та представниками правозахисних організацій, звучали на міжнародних конференціях та в зверненнях до ЗМІ.

doc01021920190524101606

Найневиннішими з цитат, взятих з таких видань, виглядають соціально-економічні, через які, однак, «просвічує» реальна картина життя: «Например, в колхозе «Большевик» Шосткинского района Сумской области УССР до 1953 г. норма на уборке конопли была 20 снопов. Специальная комиссия, выделенная правлением, установила, что 90% колхозников перевыполняют ее: более половины из них вяжет в день по 30 и более снопов. Норма в 1953 г. была повышена почти до 30 снопов. Она также в значительной мере перевыполнялась колхозниками. Поэтому в 1954 г. норма была пересмотрена и дневная норма выработки была доведена до 40 снопов»  - писалося в методичці «Трудодень и его оплата»[4]. А через кілька сторінок, там само, читаємо про «зрівнялівку» в тому ж господарстві. Суть така: в 1954 р був перевиконаний план заготівлі конопель по контрактації і коноплеводи могли претендувати на 40% премій-надбавок (45 крб. 80 коп. за трудодень), в той час, як в колгоспники, задіяні в інших галузях, - значно менше (4 крб. 80 коп.). «Такое распределение могло бы подорвать хозяйство, посеять раздоры между колхозниками...» - читаємо в інформації. Тому було вирішено видати коноплеводам не 40% а 10% суми [5].

Наведемо, для прикладу, кілька видань, де подібні факти з радянських джерел використовувались для донесення правди про комуністичні порядки, соціально-економічний лад та порушення прав людини в СРСР. Це дослідження вже згадуваного Інституту з вивчення СССР. Ось кілька заголовків його наукових праць за різні роки: «Україна в системі совєтського колоніалізму», «О подготовке и условиях работы преподавателей советской школы», «Сборник информационных заметок и статей по материалам ХХI съезда КПСС», «Условия проезжаемости грунтовых дорог СССР», «Зерновые культуры СССР», «Советское международное частное право и торговые сделки», «Советская опера на службе партии и правительства», «Вияв наслідків політики колоніялізму ЦК КПСС за допомогою статистичних даних про роздрібний товарообіг України», «Українське кіно», «Сучасний стан медичної допомоги населенню в УССР та оцінка його стану за джерелами совєтської медичної преси», «The Ukrainian Village from 1931 to 1933» тощо.

Untitled.FR12 -_0003

Ще одна серія книг,  - «Бібліотека українського підпільника», де крім історичних та ідеологічних питань, висвітлювались боротьба проти російської окупації та масштаби знищення українсьих патріотів в концтаборах СРСР. Так, праця А.Микулина «Концентраційні табори в Совєцькому Союзі» з цієї серії, наводить добові норми утримання в`язнів: (хліб ячмінний найгіршої якості — 500 гр., м'ясо два рази на тиждень — по 10 гр., овочі різні, сухі — по 100 гр., жири — 3 гр., борошно — 15 гр., риба солена 3 рази на тиждень (оселедці, тріска) — 50 гр., крупи ячмінні або «сєчка» — 80 гр., цукор-«пісок» — 8 гр.) та сторожових собак (м`яса - 500 гр., круп - 400 гр., борошна – 100 гр., картоплі – 250 гр., капусти – 250 гр., жирів – 50 гр, хліба – 400 гр.) [6]. В цій книзі, до речі, використано цікаве дослідження В`ячеслава Артем`єва «Режим и охрана исправительно-трудовых лагерей МВД» [7], яке було видане в 1956 р. згадуваним вище Інститутом з вивчення СССР і також базувалося на радянських джерелах та спогадах в`язнів.

Також подібна інформація, для оприлюднення на Заході та таємного пересилання в Україну, використовувалась і в періодичних виданнях ОУН, АБН різними мовами, таких як «Шлях Перемоги», «The Ukrainian Review», «ABN Correspondence», а також Закордонного Представництва Української Гельсінської групи «Вісник репресій в Україні», який виходив українською й англійською мовами. Всі ці видання нині вже оцифровані і їх можна використовувати online на сайті Архіву ОУН – www.ounuis.info

Untitled.FR12 -_0001Untitled.FR12 -_0002

За браком часу доводиться лише побіжно згадати ще й численні інформаційні листівки й брошури, буклети, виготовлені на дуже тонкому папері, які можна було вставляти в підошву черевика, в потаємну кишеню сумки, чи пересилати поштою. Працівники УВС досі згадують, як важко було їх друкувати, бо цей папір постійно налипав на барабани друкарської машини... Також варта окремої уваги й дослідження праця УІС з виготовлення пропагандистських видань, замаскованих під радянські. Наприклад, збірник документів «З історії колективізації сільського господарства західних областей УРСР». – К. – 1976. – «Наукова думка». – 640 с., всередині виявлявся працею С.Бандери «Перспективи Української революції», Матеріали XXV з`їзду Компартії України після частини доповіді Щербицького ставали Матеріалами V Великого Збору ОУН, а в праці проф. Ю.Римаренка «Український буржуазний націоналізм – ворог інтернаціонального єднання трудящих» з 7 сторінки можна було читати книгу Миколи Лебедя «УПА».

Таким чином, обмін інформацією між структурами революційної ОУН і Краєм був взаємокорисним. З одного боку він дозволяв «тримати руку на пульсі» подій, вдосконалювати ідеологічну й пропагандивну роботу. З іншого – сприяв поширенню ідей визволення України серед народу, змінював свідомість мас, чим об`єктивно наближав світлий день 24 серпня 1991 року.

*Виступ на науковій конференції "Правова наука і державотворення в Україні в контексті правової інтеграції" в Сумській філії Харківського Національного університету внутрішніх справ 24.05.2019

________________________

  1. АОУН. Ф.2, оп.1. од.зб. 1, арк.2.
  2. Спогади В.Олеськіва – Голови Проводу ОУНр (1987-1991), керівника Сектора Крайових Справ.
  3. Коллективизация сельского хозяйства (Важнейшие Постановления Коммунистической партии и советского Правительства. 1927-1935). – М. – Издательство Академии Наук СССР. – 1957. – С. 423.
  4. Осадько М. Трудодень и его оплата. – М. – Сельхозгиз. – 1956. – с.39.
  5. Там само, с.121.
  6. Микулин А. Концентраційні табори в Совєцькому Союзі. – Видання ЗЧ ОУН. – 1958. – С.91.
  7. Артемьев В. Режим и охрана исправительно-трудовых лагерей МВД. – Мюнхен. – 1956. – Институт по изучению СССР. – 217 с.

Нове в архіві

Історія міст і сіл УРСР
Історія міст і сіл УРСРКатегорія: Книги
Анотація: "Історія міст і сіл УРСР" – 26-томне енциклопедичне видання (загальний ...
Детальніше...
Автор: ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: ТРОНЬКО П. Т. (голова редколегії), БАЖАН М. П. (заступник голови редколегії), БІЛОДІД І. К.. КАСИМЕНКО О. К. (заступник голови редколегії), КОНДУФОР Ю. Ю.. КОРОЛІВСЬКИЙ С. М.. КОШИК О. К.. НАЗАРЕНКО І. Д.. НЕСТЕРЕНКО О. О. ПАРАСУНЬКО О. А.. ПІЛЬКЕВИЧ С. Д. (заступник голови редколегії), СЛАБЄЄВ І. С. (відповідальний секретар редколегії), ТЕРЛЕЦЬКИЙ В. М.. ЦІЛУЙКО К. К.. ШЕВЧЕНКО Ф. П.
Спосіб відтворення: оригінал
Протоколи засідань Української Видавничої Спілки / Української Інформаційної...
Протоколи засідань Української Видавничої Спілки / Української Інформаційної СлужбиКатегорія: Провід ОУН у Великій Британії
Анотація: Протоколи засідань Української Видавничої Спілки від 15.05.1949 р. (ча ...
Детальніше...
Автор: Українська Інформаційна Служба в Лондоні
Спосіб відтворення: оригінал
Націоналіст
НаціоналістКатегорія: Журнали
Анотація: Журнал Української Національної Асамблеї - Української Народної Са ...
Детальніше...
Автор: УНА-УНСО
Спосіб відтворення: оригінал
Календар-альманах "Мітла"
Календар-альманах Категорія: Альманахи
Анотація: Ukr. “Українці  — народ,  що  носить  у  душі ...
Детальніше...
Автор: "Мітла"
Спосіб відтворення: оригінал
Альманах Українського Народного Союзу
Альманах Українського Народного СоюзуКатегорія: Альманахи
Анотація: Щорічний збірник Українського Народного Союзу (УНС). Перше видання &nb ...
Детальніше...
Автор: Український Народний Союз
Спосіб відтворення: електронна копія
Більше...

Веб-дизайн