Дезерції в совєтській армії відбувалися й раніше, і в першому жовтневому етапі він начислює їх уже тисячі. На його думку, це і пояснює цифру втрат совєтських вояків, яку в Будапешті додали висланцеві Неру — Менові у висоті 7 000, та в якій, власне, мусять бути включені особливо ці дезертири.
Коли прийшла російська інтервенція 4 листопада, новоприбулі частини спочатку держалися добре, але після розкинення їх по терені, вони дуже скоро найшли контакт з місцевим населенням і подекуди виразно симпатизували з повстанцями. Москва у відповідь на це прислала велику кількість політруків, поробила зміни на командних постах і перевела ряд арештів серед командного складу.
У висліді, в половині грудня багато старшин, головно українців, перейшли із своїми, переважно зложеними з українців частинами, на бік угорських повстанців та звернулись — як пише Ледерер — «українською мовою» ще до інших командирів і частин із закликами по радіо, щоб вони пішли їхніми слідами та почали боротьбу за їхню власну батьківщину і їхні родини». Кількість совєтських бійців і старшин, які борються головно в самих горах, поблизу Карпатської України (в околиці Боскот) та в районі Мечек на півдні, автор статті обчислює на 15 000 осіб.
Він подає, що цей факт турбує Москву і уряд Кадара більше, ніж сама угорська революція, і це пояснює нам чому в останньому часі до Будапешту прибув не тільки Сєров, але цілий ряд інших визначних главарів Кремля. Таким висновком кінчає Ледерер свою інформацію (її тільки переповідаємо, бо редакція «Обсервера» застерегла собі право передруку). Хочемо сподіватися, що відомості «Обсервера» стануть претекстом призадуми і відповідних висновків також офіційних політичних кіл Заходу і, що в обличчі того всього, нікому не вдасться сховати цих нових доказів великої революційної сили українців «під сукно», або вписувати їх на російське конто.
_______________________________________________________________
Архів ОУН в УІС-Лондон.- Біблотека. - Газети. - “Український самостійник”. - 1957. – 1 січня. - С.1.