Друковане слово як духовний сполучник (українські інформаційні бюлетені та листки на терені Великої Британії у ХХ столітті)

Автор Сидоренко Н.

Історія української преси за межами України тільки в останнє десятиліття почала вивчатися скрупульозно, об'єктивно, без нашарування ідеологічних норм і псевдопатріотичних амбіцій. Зроблені вагомі кроки в осмисленні редакційно-видавничої діяльності українців на теренах США, Канади, Німеччини, Франції, Італії, Чехо-Словацької Республіки, Польщі та деяких інших держав. Цікавою сторінкою в історії функціонування національної преси може стати й періодика на території Великої Британії, де з 1919 до 2000 року зафіксовано понад 170 газет, журналів, бюлетенів, альманахів, що вийшли у світ українською та англійською мовами.

Принагідно до цієї теми зверталися вітчизняні та закордонні науковці, аналізуючи діяльність національної громади на Британських островах, висвітлюючи політично-культурні та освітньо-економічні взаємовідносини наших держав. Скажімо, англійський дослідник Р. Кравець у статті про історію поселення та різнобічну діяльність українців у Великобританії подав 12 назв українських часописів і назвав імена публіцистів і письменників [1, 54-55]. Низка періодичних видань і їхня характеристика представлена у книзі "Українці у Великій Британії" Ю. Покальчука (Львів, 1999), де є розділ "Преса і книговидання українців у Великій Британії в повоєнний період". Окремі факти й назви видань можна знайти у довідниках, таких як "Енциклопедія українознавства" (Париж; Нью-Йорк; Львів), "Encyclopedia of Ukraine" (Торонто, 1988), "Українська літературна енциклопедія", "Українські поселення" (Нью-Йорк, 1980) тощо. Розвиток українсько-британських стосунків у першій половині ХХ століття розглядали як українські вчені (Р. Зорівчак, Ю. Покальчук, О. Середа), так і закордонні (Дж. Сандерс, М. Добрянський, К. Зеленко, М. Єнкала, В. Петришин) та ін. [2].

Мета цієї статті - узагальнити досвід функціонування низки українських інформаційних видань на території Великої Британії, визначити спрямування та завдання цього сектору преси як основного духовного сполучника поміж розрізненими громадами українців. В основу дослідження покладені матеріали (періодика, документи, спогади), зібрані під час стажування у Школі слов'янських та східноєвропейських студій Лондонського університету (1995-1997), а також робота у кількох бібліотечних центрах (зокрема, Британській бібліотеці, музеї та бібліотеці при Союзі українців у Лондоні, бібліотеці Української Видавничої Спілки, приватних архівах), що стало можливим завдяки підтримці фундації "Другий етап".

За час існування української періодики у Великій Британії з`являлося чимало бюлетенів, інформаційних і зв`язкових листків, різних обіжників і комунікатів, чиїм основним призначенням була справа безпосередньої інформації про ті чи інші важливі події, повідомлення про організаційні заходи, з`їзди, конференції, зустрічі, свята, обговорення звітів, планів, завдань тощо. Ця група суто комунікативних видань є найчисленнішою - понад 25 назв, до того ж і найбільш представницькою у географічному плані, бо спілкування за допомогою друкованого слова у Ноттінґгамі, Едінбурзі, Галіфаксі, Ковентрі, Брадфорді та інших місцевостях було досить важливою сполучною ланкою у духовно-релігійному, громадському та організаційному житті. Умовно цю групу видань, які складно назвати газетами у повному розумінні, а радше "листками" на одну чи кілька сторінок, можна класифікувати за певним тематично-типологічним призначенням.

Передусім це бюлетені різних інформаційних служб чи бюро. Сюди належать, зокрема, тижневий бюлетень "The Ukraine" (Лондон, 1919), англомовний "Бюлетень" Українського бюро (Лондон, 1931-1936), "Ukrainian Bulletin" Української національної інформаційної служби (Лондон, 1939-1941), "Український бюлетень" (Лондон, 1945), "Бюлетень Українського бюра" (Лондон, 1949), "Bulletin" Центрального координаційного комітету організації допомоги біженцям (Лондон, 1954), місячний бюлетень Української інформаційної служби "Ukrainian Press Service" (Лондон, 1949), що пізніше змінив назву на "Ukrainian Information Service" (Лондон, 1950-1954) та ін.

До цієї тематичної групи тяжіють прес-релізи, огляди чи дайджести преси, підготовлені українськими пресовими агенціями в останні десятиліття й видрукувані англійською мовою. Це, наприклад: "Ukrainian Press Agency" (Лондон, 1987-1990), двотижневик "Ukrainian Reporter" (Лондон, 1991-1992), "Ukraine Business Review" (Лондон, 1992-...), квартальник "Soviet Ukrainian Affairs" (Норхолт, 1987-1989), "In Ukraine" (Лондон, 1992-1994), "Business Opportunities Ukraine" (Лондон; Київ, 1994) тощо. Ці видання розраховані головним чином на ознайомлення іншомовного читача з українськими проблемами, економічним, політичним, культурним становищем. Після здобуття Україною державної незалежності постало також завдання - зорієнтувати можливих британських партнерів на ситуацію в Україні й допомогти у пошукові й виборі різноманітних сфер співпраці.

До другої групи можна віднести інформаційні бюлетені та листки різних організацій, угруповань, рад, земляцтв, об'єднань, релігійних комітетів і парафій. Найчисленнішими за кількістю номерів і частотою появи у світ є видання двох українських осередків у Великій Британії: Союзу українців у Великій Британії (СУБ) із регіональними відділеннями та Об'єднання українців у Великій Британії (ОУВБ). Остання організація тривалий час видавала "Бюлетень Об'єднання українців у Великій Британії" (з 1949), що в 90-х роках змінив назву на "Інформаційний листок...".

Так, СУБ із 1947 року друкував у Лондоні "Організаційний обіжник СУБ", з 1948 року - "Обіжник Головної управи СУБ". Із ними тісно пов'язані "Інформативні листки відділу СУБ і братніх установ" у Ноттінґгамі (з 1964) й Болтоні (з 1987), "Інформатор" у Ковентрі (1961-1967), інформативний бюлетень "Наша громада" у Лестері (1960). До цього переліку належить і квартальник "Життя української громади в Галіфаксі" (з 1971), неперіодичне видання окружної ради Союзу українців у Британії і Шотландії "Informator" (1952) та ін. Вони заповнені передусім різними інформаційними повідомленнями громадського місцевого життя, невеликими статтями з нагоди того чи іншого ювілею, передруками яскравих політично-національних матеріалів із інших видань, а завершуються, як правило, календарем культурно-освітніх імпрез та оголошеннями.

Для прикладу варто проаналізувати два видання різного часу - "Життя української громади в Галіфаксі" (1971. - Ч. 2) та "Інформаційний листок" Ноттінґгамського відділу Союзу українців у Великій Британії (1977. - Ч. 1 (99). У першому віддають перевагу загальноосвідомлюючим публікаціям: представлені розлогі історичні нотатки до тридцятиліття відновлення української державності, Н. Вітряченко ділиться спогадами про героїв-мучеників з-під Крутів, невідомий автор за підписом "Син" зворушливо роздумує над долею українських матерів, із ним перегукується допис Т. Таранишина "Слава матерям", "Педагог" висловлює власні зауваги до вічної проблеми "батьки і діти", В. Боковський наводить життєвий епізод, пов'язаний із впорядкуванням могили Лесі Українки. Поряд у цьому ж виданні надруковано вірші: "Покров цариці України" Тереси Берези, "Айстри" О. Олеся, "Ліс" М. Боєслава, "Українським матерям" Лесі Храпливої, "Сусідка" В. Боковського. Окрема сторінка присвячена українській вишивці зі зразками суконь та узорів. На завершення квартальника відділ СУБ представив детальний звіт про піврічну діяльність, а культурно-освітній референт поінформував про відповідну ділянку.

Трохи інша змістова структура часопису з Ноттінґгама. Щороку перше число - традиційно різдвяно-новорічне й відкривається святковими привітаннями, зокрема о. Й. Лещишина та Управи відділу СУБ і братніх установ міста, а також поетичним зверненням "Ой дивна, дивна - вкраїнська родина" й обрядовими звичаями "Три празника в гості", що нагадала читачам М. Симак. Діловий тон притаманний інформаційним матеріалам ("Розвиток бізнесових центрів в Україні" Л. Юрківа, "Українські вісті" на Інтернеті" Є. Курляка). Дві останні сторінки ноттінґгамського "Інформаційного листка" - це "Голос громади", де П. Сеник оглянув основні проблеми парафії і церкви, та незмінний "Календарець імпрез".

Інформаційними бюлетенями з 1946 року вважалися двотижневик і тижневик "Український клич" та "Українська думка", котрі мали здебільшого періодичний характер і широкий документально-публіцистичний та художній діапазон публікацій.

Чимало знайдеться на терені Великої Британії і релігійних бюлетенів та "зв'язкових листків", призначених передусім "для дружньої інформації". У їхньому списку інформаційний бюлетень Патріархального комітету в Брадфорді (пізніше - комітетів округи Йоркшир) "За Патріархат Помісної української католицької церкви" (Брадфорд, 1975-1977), "Інформативний листок мирян Української католицької церкви у Великій Британії" (1979-1981), місячник "Зв'язковий листок для мирян Помісної української католицької церкви у Великій Британії" (Галіфакс, 1977-1983), "Зв'язковий листок українського католицького душпастирства на Шотляндію і Північну Англію" (Единбург, 1954-1966), тижневик "Інформаційний листок місцевого Патріархального комітету в Лондоні" (Лондон, 1975), що двічі змінював назву: "Бюлетень місцевого Патріархального комітету ПУКЦеркви в Лондоні" (1976-1980), "Бюлетень Лондонського відділу УКПО у Великій Британії" (1980-1982), а також "Обіжне письмо Президії" (Лондон, 1975-1978) та ін.

Кілька подібних видань підготовлені для поширення внутрішньої інформації різних організацій. Так, на молодь і студентство націлені сумівські бюлетені для внутрішнього вжитку: "Бюлетень Центрального комітету Спілки української молоді" (Мюнхен-Лондон, 1949-1954), англомовний "Інформаційний бюлетень Спілки української молоді (в екзилі)" (Лондон, 1955), а також "Інформативний листок" Союзу українських студентських організацій (Лондон, 1978).

Різні ради, проводи, комітети, представництва політичних і національних організацій зверталися до випробуваної форми внутрішніх поточних повідомлень. Тут слід назвати кілька відмінних за своїм характером комунікатів Організації Українських Націоналістів, що друкувалися, як правило, без місця видання, а інколи й без зазначення точної дати. Маються на увазі "Інформаційний бюлетень" - неперіодичне видання інформаційної служби при крайовій політичній раді ОУНз у Великобританії (60-ті роки, іноді подавалася змінена назва - "Бюлетень..."), "Інформаційний бюлетень Теренового проводу ОУН у Великій Британії" (80-ті роки) та "Наш інформатор" (Лондон, 1949-1950, видає керівництво ОУН). У змістовій частині представлені короткі повідомлення, ширше подані дискусії із політично-національними супротивниками та їхніми часописами, часто звучать на сторінках виклади теоретичних положень, практичних завдань і тактики тієї чи іншої організації, котрі співіснують під рубриками "теорія і дійсність".

Про інформаційні листки як органи своїх організацій подбали представництво Української Національної Ради у Великій Британії (Лондон, 1950-1961) та крайова команда Української національної гвардії (Лондон, 1954), що виходили за підтримкою відділу інформації і пропаганди. Скажімо, в шостому числі першого видання за 1953 рік секретар представництва М. Семчишин писав про п`ятилітній ювілей появи УНРади в Англії, про обов`язкові завдання розповідав Ст. Онисько, з акціями позики визволення України ознайомив уповноважений головного комісара О. Бондарівський. Друге видання звертало увагу на огляд преси, хроніку "З життя об'єднання", подавало статтю "Ні на хвилину не заспокоюватися", залишалося навіть місце для першого розділу поеми "Двадцятий вік" О. Беркута (1954. - Ч. 4 (15).

Трохи осібно стоїть у цій великій групі "Обіжний листок Перемиського земляцтва" (Лондон, 1970-1971), редагований В. Гоцьким. Окрім матеріалів земляцького з'їзду, резолюцій, поточних справ, звітів і повідомлень, огляду видань, безпосередньо присвячених цьому своєрідному краєві - "українській твердині на західних окраїнах, кузні українського духу й політичної думки", тут подавалися вістки про життя на рідних землях, повідомлення про долю українських церков Надсяння, були представлені історичні пам`ятки Перемишля, запитальник тощо. Голова земляцтва В. Гоцький, його заступник Ю. Єнкала та секретар М. Шептицький доклали чимало зусиль, щоб увиразнити діяльність вихідців із цього краю на сторінках свого видання.

До цієї групи належать також бюлетені різних товариств: українсько-польського, українсько-англійського та ін. Скажімо, "Бюлетень Українсько-польського товариства" вийшов у світ єдиним числом за 1967 рік. Він відкривався сторінкою "Від видавців", які закликали два народи до взаємного порозуміння та співпраці задля забезпечення їм належного місця в колі вільних і самостійних народів об'єднаної Європи. Тут були надруковані виступи й привітання Т. Комарницького, генерала Ю. Ватри, голови польської групи К. Трембіцького й української групи - К. Зеленка, які висловлювали спільну думку: тільки у підтримці один одного і в загальному порозумінні можна здобути світле майбутнє для себе і для світу [3, 18].

Яскраві епізоди становлення місцевих інформаційних джерел зафіксував у своїй книзі П. Рафалюк, котрому довелося разом із М. Джусом, М. Боднаром, Ф. Стасівим, П. Сеником розпочинати друк перших "Інформативних листків" у Ноттінґгамі ще на початку 50-х років. Автор пригадував: "Тоді ще не було фотокопійних машин, друкували ми наш початковий листок на плоскому циклостилі, який, як не помиляюся, привезли хлопці з табору полонених. Звідти рівно ж привезли і машинку для писання десь іще з-перед Першої світової війни, яка робила такий гук, як трактор на бігу. Технологія була така, що треба було кожен листок друкувати окремо і розкладати по кімнаті фарбою догори, щоб висихали. Тою машинкою, звичайно, оперували удвох: один підкладав по одному листкові паперу, а другий їхав валком по матриці. Щоб надрукувати 500 штук, то це вимагало багато труду і часу" [4, 21]. Видавнича справа для українців у Великій Британії завжди потребувала професійних зусиль, ініціативи та коштів. Оглянуті видання засвідчують: техніка друку часто була недосконалою, досвідчених фахівців постійно бракувало, та доводилося миритися зі всякими прикрощами, котрі траплялися у журналістсько-видавничій діяльності. Громадянство потребувало друкованого слова - чи це були інформаційні листки, бюлетені, вісники - вони ставали посередниками між українськими установами, товариствами, гуртками і національною громадою на чужині. З іншого боку, саме ця духовна ланка не давала змоги розпорошуватися в чужому світі, допомагала берегти свої традиції, мову, культурні та релігійні основи буття, не втрачати спорідненості з батьківщиною, а водночас - турбуватися про взаєморозуміння з іншими народами.

__________________________________________________________

1. Кравець Р. Українці у Великобританії // Українська діаспора (К.; Чикаго). - 1994. - Ч. 5. - С. 44-57.

2. Покальчук Ю. Українці у Великій Британії. - Львів, 1999;

3. Середа О. Англійські зв'язки львівських українців напередодні Першої світової війни // Львів: місто-суспільство - культура: Спец. вип. "Вісника Львів. ун-ту". Сер. історична. - Львів, 1999. - Т. 3. - С. 435-440;

4. Сидоренко Н. Витоки інформаційних зв'язків між Україною і Великою Британією на початку ХХ століття // Збірник праць Науково-дослідного центру періодики. - Львів, 2001. - Вип. 9. - С. 75-89;

5. Сидоренко Н. Голос української молоді у Великій Британії // Вісник Київського університету. Сер. Журналістика. - К., 1999. - Вип. 7. - С. 40-46;

6. Архівна україніка у Великобританії: Попередній анотований перелік матеріалів / Укл. Дж. М. Хартлі. - К.; Лондон, 1993;

7. Зеленко К. Великобританія і Україна // Євген Коновалець та його доба. - Мюнхен, 1974. - С. 883-906;

8. Jenkala M. The Ukrainian speech community // Multilingualism in the British Isles. - London; New York, 1991;

9. Heroes of their Day: The Reminiscences of Bohdan Panchuk. - Toronto, 1983;

10. Petryshyn W. R. Britain's Ukrainian community: A study of the political dimension in ethnic community development: Unpublished PhD thesis. - Bristol, 1980;

11. Saunders D. Britain and the Ukrainian question (1912-1920) // The English Historical Review. - London, 1988. - № 406.

12. Бюлетень Українсько-польського товариства. - 1967. - Ч. 1. - С. 18.

13. Рафалюк П. Спогади: В 45-ліття заснування Ноттінґгамського відділу Союзу українців у Великій Британії. - Ноттінґгам, 1996.

 

Джерело: Електронна бібліотека Інституту журналістики

Про нас

The Ukrainian Information Service (UIS London) is an information bureau established in London during the 1970s as the successor of the Ukrainian Publishers. Originally, the aim of UIS London was the dissemination of factual information about Ukraine, in particular, Ukrainian politics, history and current affairs.

Since its inception, UIS London has liaised with government officials, think tank organisations, the mass media and charities working to raise the profile of Ukraine in the UK and strengthening bilateral relations.

The collection of documents, related to this activity, formed the foundations of the archives, situated on this web-site.

Although the nature of work UIS London undertook altered after Ukrainian independence, the basic tenets of promoting, advocating and strengthening Ukraine has remained.

Спілкуйтеся з нами

Like what you see?

Натисніть на кнопки нижче, щоб слідувати за нами, ви не пошкодуєте ...