Ukrainian English French German Polish Russian Spanish
05 трав. 2016

Україна - пробойова сила християнської і національної ідеї*

  • Автор  Стецько Ярослав

У Великі Дні Христового Воскресення є добре усвідомити собі ідейно-моральну ситуацію, в якій опинився сучасний світ. Зі світу темряви, що його захищає Москва, йде неперебірлива і страшна атака на найвищі цінності людства: релігію, націю, людину. Захисниками і пробойовиками цього світу руїни є не лише сили, які знаходяться по той бік залізної заслони, як і оборонцями світу добра і творчости є не лише сили, що знаходяться по цей бік залізної заслони. Елементи знищення і розкладу, які безпосередньо служать метрополії зла — Москві, є теж серед народів вільного світу, серед народів, яких великими зробила у свій час християнська культура, а якій вони зараз у своїй частині спроневірилися, стаючи на службу комінформу.

Світлі ідеї відродження людства промінюють може в більшій мірі, ніж з лона західніх вільних народів, з лісів і бункрів, з катакомбів та тюрем і концтаборів, з придушених, але вільних, душ українського й інших уярмлених народів. Немає сумніву, що фанатичних комуністів і розкладених скептицизмом недовірків є більше серед деяких західніх народів, як в поневолених Москвою народів. Трансформуючи відоме гасло «екс Орієнте люкс», уточнюємо: з підпільного сходу, з сердець спрагнених справедливості!, волі, віри українського і інших народів виростає новий світ благородної ідеї, добра, правди. Втомлене людство, розбите й знеохочене пануванням страшного, небувалого досі зла і загрози знищення, прагне знайти відпочинок у тіні хреста. Помилково думати, що з розвитком цивілізаційно-технічних здобутків піднеслася мораль і шляхетність людини. Нам здається, що звиродніння частини людности так далеко не зайшло ще було ніколи, як сьогодні. Навіть у час розкладу римської імперії, навіть тоді, коли християн кидали на жир диким звірям, — навіть французька революція не була попереджена таким моральним падінням, як тепер воно існує.

 

Т. зв. темне середньовіччя є світлою сторінкою історії супроти того, що сталося впродовж останніх чотирьох десятків років. У середньовіччі була честь, гідність, гордість лицаря, який клав на терезу своє життя, як хотів документувати правду своїх слів чи обіцянок. У старовинних часах були Катони, що принаймні мали змогу у вічі правду казати. Стиль воєн був лицарський стиль, без підступу, без нікчемного вимордування невинних жінок і дітей, стариків і немовлят, як це мало місце нещодавно в «фабриках смерти», крематоріях Гітлера, чи має місце від трьох десяток з горою років в СССР і його сфері панування. Гірошіма і Нагасакі — ганебні сторінки історії модерних часів. Що винні були ці тисячі і тисячі дітей і жінок, які пекельною смертю там загинули? Що винні мільйони, що їх нелюдськими методами вимордовуе Москва? Коли дивитися на сьогоднішній «культурний» і «морально»-високо заавансований світ — стає сумно й тужно за «темним середньовіччям», де королі і лицарі наставляли свої голови, щоб боронити слабих і немічних. Це були великі часи історії.

Інквізиції? Але, гляньмо на Колиму, Воркуту, 7 мільйонів замордованих голодом, на Авшвіц, Ебензее, Маутгавзен, на війну «спаленої землі», на покатованих — мільйони і мільйони в підвалах ЧеКа, НКВД, МВД, на збірну відповідальність дітей і жінок за батьків і мужів, на наслідки атомових бомб, на руїни України сталінського і гітлерівського періоду. Що в порівнянні з тим було середньовіччя?! Сумні і невеселі рефлексії огортають, коли споглядати на це все, що діється навколо нас тепер і що ще може діятися далі. Воно дійсно болюче і страшне, коли — на думку сильних цього світу — «мир», якого й так немає, може бути збережений лише чисто диявольською зброєю- водневою бомбою. Невже дехристиянізація світу зайшла так далеко, що моральні вартості вже не відорають в цьому світі зла і руїни жадної ролі? Розвиток руїнної воєнної техніки йде в геометричній пропорції до розвитку морального почуття провідної верстви світу. Це наявна неправда, що цивілізована людина — це більше моральна людина. Це теж неправда, що культурний розвиток іде в парі з цивілізаційним. Коли людина затратить релігійно-моральне почуття, коли вона тратить віру в Бога і не має гамульців трансцедентного порядку — стає звірем, як це продемонстрували Сталін і Гітлер. Техніка може бути або благословенням для людства або його прокляттям. Істотність речі лежить в моральному почутті її носія. Атомова енергія може мати своїм наслідком: Гірошіму, або наводнення Сагари.

Коли читати сьогодні ялтинські документи, свідоцтво моральної постави провідних мужів теж західнього світу, які вважали себе оборонцями волі проти тиранії, — комашки йдуть поза шкуру. Невже так можна рятувати людство перед деспотією, в’яжучися з найгіршим деспотом і в унісон з його людоненависницькими планами діяти?! «Я жажду крови» — каже один з «БІҐ ТРІ» («великої трійки»), В чому гірші були часи Нерона і Діолекціяна, Атілли і Тамерляна? У кожному разі дітей і жінок тоді масово не мордували, ані не вбивали пляново і систематично. Брали в ясир — це правда, але вони не вірили і не казали, що вірять в Христа, ані не чванилися «найбільшою культурою і цивілізацією». Забріханість і облуда, варварство і людожерство ще ніколи такого зеніту не досягнуло, як сьогодні. Немає великої різниці між темними канібалами якихсь пралісів Африки чи джунглів Азії або Південної Америки і організаторами плянового голоду, тюремщиками 20 млн. в’язнів концтаборів, винахідниками нелюдських експериментів на живому тілі расово інших людей.

В епоху найбільшої безморальностп і варварства знаходяться державні мужі, які вважають за можливу коекзистенцію, тобто, толеранцію і апробату зла, більше того — навіть «гандель і ґешефти» з канібалами. Було б основною помилкою думати, що вину за це, що діється, поносить націоналізм, ідея нації, завелика любов власної нації, ненависть до іншої нації, ставлення національного ідола на місці Бога. Усі ці модерні варвари не мають нічого спільного з націоналізмом, зокрема з визвольним націоналізмом. Націоналізм — це щирий, благородний, альтруїстичний патріотизм, який прагне до духової і моральної, культурної й матеріальної величі власної нації на її власній землі власними зусиллями, а не коштом рабства іншої нації, ані не коштом давлення свободи власних одиниць. Націоналістами були ірландські сінфайнери де Валери, Ґарібальді, Мацціні, Ботеф, Хмельницький, Мазепа, які любили свій народ і прагнули для нього волі. Ні Гітлер, ні Сталін не були репрезентантами жадного націоналізму. Це типові речники імперіалізму й шовінізму, що є протиставними явищами до націоналізму.

Імперіялістині війни вели й найбільш типові противники націоналізму на Заході — в Англії, Франції і т. п. Демократична Англія тримала сусідню Ірландію, а теж вела бурську війну. При чому тут націоналізм, як викляте явище? Напевно український націоналізм з тим не має нічого спільного. Він хоче тільки вибороти незалежність для власної нації і ані клаптика чужої землі, він прагне свободи для одиниці і соціальної справедливості! для неї. Здається, що той, хто дав наказ кинути атомову бомбу на Гірошіму, теж не мав нічого спільного з націоналізмом, а якраз з «демократією». А теж ніхто з тих, що жадали крови та торгівлі чужими землями і народами, їх волею і життям, в Ялті не вважали себе націоналістами, а навпаки — «справжніми демократами». А тиран Гітлер — сам себе називав націонал - соціалістом, отже, чому пляма тоталітаризму, така типова для соціалізму інтернаціонального (Сталін), як і національного (Гітлер і Тіто), — має бути причеплена націоналізмові, зокрема визвольному, який е якраз протиставленням всякому тоталітаризмові, монопартійності, партійній виключності, давленню одиниці?

Націоналізм прагне найважливішого: визволення своєї нації з неволі, щоб вона могла вільним рішенням найширших кіл встановити такий державно-політичний і соціальний лад, якого вона хотітиме.

Визвольний націоналізм, як передусім рух ідейно-моральний, духовий, а потім також соціяльно-політичний, є спертий на найшляхетніші первні духовости даної нації, виростаючи з її традиції, своїми коріннями він знаходиться в душі тисячоліть нації. Як рух ідеалістичний, він — у випадку українському — є глибоко релігійним. Український націоналізм є християнським рухом. Велич і сила української нації лежала завжди в її християнських духових і культурних первнях. Християнство творило завжди основу духового відродження українства. Княжі, козацькі часи, а теж епоха Шевченка, теперішня Україна веде свою боротьбу під християнськими і національними гаслами, поєднуючи їх в одно. Людина-одиниця, так і народ, давлений, переслідуваний, прагне до чогось кращого, благородного, справедливого, відчуває різкіше брак сираведливости, як вільний народ, тому загострене почуття кривди і недолі завжди приводить його швидше до рслігійности, ніж це діється у вільних, добробутних, націй. Тому це не випадок, що пісні УПА і поезії підпілля (Боєслав) сповнені таким глибоким релігійним духом. Капітуляція Кремля перед цим релігійним пережиттям народів — це відновлення — хай казенної кремлівської церкви, — щоб в своє русло скеровувати релігійне життя людини, коли не можливо його здавити. Так, як Христова віра перших віків була несена гнобленими і переслідуваними, бідними, а не багатими, гнаними і голодними, а не власть імущими, — тепер з підпілля України, давленої, гнобленої, уярмленої, з підпілля мучених і переслідуваних, героїв і мучеників, благородних і готових за «друзі своя» кожночасно давати життя — промінює оновлена, хоча стара, віра: християнська і національна, поєднана в одно. «За Бога і Україну» — це є бойове гасло нинішнього дня.

Хто ж думає, що під брутальною всеобіймаючою атакою комуністичної системи і діалектичного матеріялізму треба оставляти порожнечу в світоглядово-релігійних питаннях, а боротися за невизначену квалітативно свободу, а тільки як рямці для всього можливого хаосу, то глибоко помиляється. Життя не знає порожнечі. Як не займе філософсько-метафізичної світоглядової і моральної сфери християнство, то його займе матеріалізм. Відповідь мусить бути на найважливіше питання буття кожної людини: є, чи немає Бога? Тут немає невтральних, ані індеферентних, тимбільше, що війна, що її ми ведемо, це не лише війна поміж націями за території посідання, як це було вчора, але це війна за найвищі вартості людства, це є ідеологічна війна, релігійна війна України християнської, національної проти Москви атеїстичної, імперіалістичної, інтернаціональної. Не доводиться теж ждати на -вирішення наукою» правдивості! «ідеалізму» чи «матеріялізму», бо це питання, віри. А чи Бог існує — це вже давно вирішено для України і під Його прапорами веде вона тепер війну не на життя, а на смерть. Хто прагнув би відібрати чи «зневтралізувати» її віру, зле прислужився б Батьківщині. Марксизм і соціалізм відспівали свою пісню на Україні. Було б великою помилкою західнього віруючого світу «ставити на ситих» і власть імущих теж у тому відношенні, на московських преторіян. Христос почав від гноблених і давлених, поневолених і покривджених і ці завоювали для Його віри світ. Національна Україна стоїть в авангарді сьогодні змагу за християнство, яке єдине зможе врятувати сьогоднішній світ від руїни і знищення. Усій большевицькій ідейно-світоглядовій і соціяльно-політичній системі треба протиставити діаметрально протилежні, а не невтральні, ідеї, на кожному відтинку в теорії і практиці; тільки альтернативне, а не аналогічне, ані індиферентне ставлення в цих, чи інших справах є на потребу — і дасть нам перемогу.

Відродження світу, тобто відварваризування його, можливе лише через всебічне ствердження релігійної (християнської) і національної ідеї, якщо людоненависництво повинно мати кінець. Поневолені, гноблені, переслідувані, які сьогодні терплять і борються в большевицькій тиранській тюрмі народів і людей, можуть повстати проти тиранів і безбожників та покласти край загрозі знищення світу, якщо цей вільний світ, зокрема його провідні мужі, чітко і ясно поставлять на своїх бойових знаменах ті самі ідеї, за які цей поневолений світ націй і людей стоїть. Воююче християнство і воюючий визвольний націоналізм в Україні становлять нерозривну цілість.

Якщо б якась західня: сила духова, чи матеріальна, ставила ставку на москалів через дальшу підтримку єдинонеділимства в церковній чи політичній площині — воююче християнство України і інших християнських народів, поневолених Росією, впарі з воюючим визвольним націоналізмом і поневоленими ісламськими націями піде цій силі понад голови. Силу Україні дає теж велика візія її історії: Апостол Христовий Андрей з Київських гір благословив цю геройську і мученицьку землю і ії народ, так, як Апостол Петро благословив Рим. Христове Воскресення символізує Воскресення України. «Встане Україна, світ правди засвітить і помоляться на волі невольничі діти».

_______________________________________________________________

*Архів ОУН в УІС-Лондон.- Біблотека. - Газети. - “Шлях перемоги”. - 1955, Великдень. - С.3; 10.

Нове в архіві

Історія міст і сіл УРСР
Історія міст і сіл УРСРКатегорія: Книги
Анотація: "Історія міст і сіл УРСР" – 26-томне енциклопедичне видання (загальний ...
Детальніше...
Автор: ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: ТРОНЬКО П. Т. (голова редколегії), БАЖАН М. П. (заступник голови редколегії), БІЛОДІД І. К.. КАСИМЕНКО О. К. (заступник голови редколегії), КОНДУФОР Ю. Ю.. КОРОЛІВСЬКИЙ С. М.. КОШИК О. К.. НАЗАРЕНКО І. Д.. НЕСТЕРЕНКО О. О. ПАРАСУНЬКО О. А.. ПІЛЬКЕВИЧ С. Д. (заступник голови редколегії), СЛАБЄЄВ І. С. (відповідальний секретар редколегії), ТЕРЛЕЦЬКИЙ В. М.. ЦІЛУЙКО К. К.. ШЕВЧЕНКО Ф. П.
Спосіб відтворення: оригінал
Протоколи засідань Української Видавничої Спілки / Української Інформаційної...
Протоколи засідань Української Видавничої Спілки / Української Інформаційної СлужбиКатегорія: Провід ОУН у Великій Британії
Анотація: Протоколи засідань Української Видавничої Спілки від 15.05.1949 р. (ча ...
Детальніше...
Автор: Українська Інформаційна Служба в Лондоні
Спосіб відтворення: оригінал
Націоналіст
НаціоналістКатегорія: Журнали
Анотація: Журнал Української Національної Асамблеї - Української Народної Са ...
Детальніше...
Автор: УНА-УНСО
Спосіб відтворення: оригінал
Календар-альманах "Мітла"
Календар-альманах Категорія: Альманахи
Анотація: Ukr. “Українці  — народ,  що  носить  у  душі ...
Детальніше...
Автор: "Мітла"
Спосіб відтворення: оригінал
Альманах Українського Народного Союзу
Альманах Українського Народного СоюзуКатегорія: Альманахи
Анотація: Щорічний збірник Українського Народного Союзу (УНС). Перше видання &nb ...
Детальніше...
Автор: Український Народний Союз
Спосіб відтворення: електронна копія
Більше...

Веб-дизайн