Загибель села Березова Лука на Полтавщині* / The death of the village Berezova Luka in Poltava region

Автор Антін Кущинський

Вже скоро мине сорок років від того часу, коли за побуту в „Д.П.” таборі в Міттенвальді в Німеччині зустрівся я й щиро сприятелювався з одним земляком з рідної мені Полтавщини. Був це старший чоловік, український патріот, високоосвічена й ідейна людина. Він ще недавно тоді вирвався з-під совєтеького „райського” життя, переживши такі тяжкі обставини, серед яких міг загубити не лише життя, але перед тим... і душу. Фізично він був підірваний на здоров'ю, але душу свою зберіг незламною в найкращих людських чеснотах. Любив оповідати про минуле. В своїх спогадах він, як на телевізійній стрічці, показував епізоди з життя, які бачив або був їх учасником в минулому, починаючи від часів відродження України 1917-1918 років та кінчаючи роками під московською окупацією.

Ті спогади торкалися його рідного села Березова Лука, Миргородського повіту на Полтавщині. Він не тільки оповідав живою мовою, але, на мою спонуку, часом брався занотовувати окремі епізоди, як більш яскраві й цікавіші, на папері. Але тяжила над ним та пси-хоза, що налягає на багатьох колишніх підсовєтських громадян: він боявся переслідування з боку невідомих большевицьких аґентів,які, мовляв, можуть помститить не лише над ним, але й над його рідними, що лишились через збіг обставин і далі перебувати на теренах СССР.

Кажу, що це була у ньому постійна тривога і під її впливом він несподівано нищив те, що був написав. Мої дружні намагання впливати на нього, щоб він того не робив, а зберігав свої рукописи для кращих часів, щоб їх колись опублікувати, не мали успіхів. А він мав таку свіжу пам’ять, що навіть склав два списки призвіщ мешканців с. Березова Лука: один список „Загинулих за волю України”, а другий список „Померлих від голоду”.
На моє прохання, щоб колись увіковічити на сторінках преси імена загинулих — автор тих списків з трудом погодився передати мені на збереження ті матеріали до „кращих часів”, але під умовою на слово чести, яке я йому дав, ніколи при опублікованні тих списків не називати їх автора.

Згодом відбулося переселення таборян „Д.П.” за океан. Мій земляк перелетів до Америки і в скорому часі там на волі без страху за переслідування помер. Я ж подався до Парагваю і щойно пізніше перенісся до Чікаґо в ЗСА. І ось тепер, розглядаючи свої архівні матеріали, вже пожовклі, що вже і папір розпадається, натрапив на ті два „списки” загинулих селян Березової Луки і подаю їх до преси так, як їх занотовував св. п. їх автор, імени якого, як обіцяв йоіму, не подаю.

Список жителів с. Березова Лука, які загинули в боротьбі за Україну

ШИЯН Іван, син місцевих селян козацького роду, загинув „за самостійність” в 1919 році під совєтами. Невідомо, як був замучений.  Організував у селі „Просвіту”. Був вкинутий в криницю. Як людина, був кришталево-чистої душі, висококультурний і всебічно освічений. Бувголовним лікарем сільської лікарні. Брав участь у виставах аматорського гуртка. Корисгався великою пошаною й авторитетом серед селян. Все село брало участь в похоронах його і разом з ним убитої дружини.

Дружина ШИЯНОВА, з дому БАКАЛО, була вчителькою двоклясової школи. Невідомо, як була замучена і вкинута в полі у криницю. Як свідома українка, читала селянам книжки в „Просвіті”, де була бібліотекаркою, також брала участь у аматорських виставах.

КОНОВАЛЕНКО Йосип, фельдшер, син місцевих селян козацького роду. Також був замордований під совєтами в 1919 році і вкинутий також у криницю. Був відомий як „антисоціяліст”. Все село ховало разом в одній могилі чотирьох вкинутих у криницю.

ШАМРАЙ Іван, студент, син місцевих селян-козаків, свідомий українець, був знайдений замученим і вкинутим у криницю з трьома попередньо згаданими жертвами червоної Москви.

ГАНУС Олександер, селянин, козацького роду, служив у Гетьманській Варті. В березні 1919 року в Миргороді під совєтами був посічений шаблями: йому відрубано вуха, ніс, вирізано пас на спині, перерубана рука і був дострілений у мішку. Загинув по дорозі з тюрми на жидівський цвинтар у Миргороді. Записано це зі слів організатора переносу тіла забитого з жидівського цвинтаря на православний і його похорону.

ГАНУС Микола, селянин-козак із Березової Луки. В 1922 році в березні під совєтами був задавлений під Гадячем. Він тоді віз священика з Березової Луки до Гадяча. Священик зник безвісті, але у піст був знайдений задавлений (знайдений через два тижні), на другий день Великодня. Кінь і віз пропали. Село поховало загинулих на третій день Великодніх свят.

КЛИМЕНКО Іван (ХИРНИЙ), писар сільської управи. В жовтні чи листопаді 1918 року в полі між хутором Лихопілля і селом Остапівка їхав у справі мобілізації українського війська і був застрілений з карабіна. Усе село ховало покійного.

Далі складач цього списку подав лише прізвища загинулих за державну волю України в селі Березова Лука, а саме:

ОЛЕКСЕНКО, ШЕПТУН Феодосій, ОЧЕНАШ Степан, ЄЧКО Грицько, ТАРАНЕНКО Федір, ОЧЕНАШ Михайло, РАПЮК Йосип, РАПЮК (ЗАХАРКІВ), НОВИЦЬКИИ Федір, ШИРИКОЛАВА Мусій, ШИРИКОЛАВА Іван, ЄЩЕНКО Трохим, ОЧЕНАШ Самсон, КИРІЙ Антон, ПУЗЬ Левко, ШИЯН Степан, ЛАЗУР Митрофан, ШИЯН Андрій, ФИЛОНИЧ Василь, КУРОЧКА Василь, ШИЯН, КУРОЧКА Федір, КУРОЧКА Степан, РАШОК Яким, ІВАНЬКО Йосип, ФУҐОЛЬ Гаврило, ФИЛОНКО Яків, КУРОЧКА Іван, ФИЛОНИЧ Ярина, ВОЛОШИН Кирило, ШУЛЬГА, ГАРАНУСЕНКО Віктор, КУЛИНИЧ Микита, КУЛИНИЧ Іван, КУЛИНИЧ, КУЗЬМЕНКО Іван, ЄЩЕНКО Пилип, ЄЩЕНКО Іван, ШЕПТУН Петро, КОНОВАЛЕНКО Іван, ШИЯН Карпо, ЛИСЕНКО Микола, ПУГАЧ Степан, КУРИКА Василь, ЧЕРКАС Кирило, ГОРДУСЬ Павло, ВАНДА Степан, РУЛА Микола, ЄЩЕНКО Андрій, ЛАПЕНКО Василь,
РАНЮК Грицько, ПОЛЬЩА Степан, РАХУБА Михайло, ОЧЕНАШ Микола, ЛАПЕНКО Пилип. Разом шістьдесят три особи. Вічна їм Пам’ять!

______________________________________________

КОМУНІЗМ — ОБЛУДА, НАЦІОНАЛІЗМ — ПЕРЕМОГА!

1024px-Museum in Berezova Luka

Музей Визвольних Змагань в с.Березова Лука Гадяцького району Полтавської області


Список померлих з голоду в 1933-му році в с. Березова Лука

Автор цього списку подав спочатку характеристику харчового стану свого села перед голодом 1933-го року. Він записав з оповідань місцевих селян, його знайомих і сусідів, що в 1932-му році було зібрано з гектара: жита від 75 до 100 пудів, пшениці від 50 до 70 пудів, ячменю 35-40, вівса 35-40, проса 35-40, гречки 5-15, картоплі 700-1.500 і буряків від 700 до 1.500 пудів.

А про себе згадує, що в 1929 році на господарстві з 8 гектарів він зібрав зернових продуктів до 1.600 пудів, витратив на свої потреби 300 пудів і продав 1.300 пудів. При тому для прохарчування всієї родини з п’ятьох душ дорослих витрачалось зернових продуктів 115 пудів на рік.

Далі робить висновок, що, отже, коли б врожай 1932-го року не був нижчий за попередні роки і коли б його дослівно до останнього кілограма совєтська влада не забрала від населення, то голоду не було б. Голод було зроблено штучшо й „нарочито”, бо на зерносховищах при станціях лежало зерно, забране державою у селян, що вмирали з голоду.

Слідує список селян-хліборобів свого села, що у них совєтська московська влада забрала геть увесь урожай 1932-го року.

Ось цей поіменний список: Ганжа Іван, син Ганжі, жінка Ганжі, Кулик, Кулик (другий), Макар, Шиян, жінка його, Шиян Карпо і жінка його Надежда, Гаса, Ганус Іван, і його жінка та мати, Деркач Клим, Чуй і жінка його, Шиян Матвій і його жінка, Шиян Денис, Шиян Хівря, Олипа Мирон і його жінка, Шиян Іван, Шиян Семен, Шиян Гаврило, Шиян Антін, Шиян Василь, Шиян Марта, Костюшка Сергій, Мовчан Сергій, Тилипня Давид і жінка його, Семенець Данило, Ганусь Павло, Бурисенко, Мелешко Остап, Мелешко Устя, Федірко Іван, Федірко Грицько, Федірко Панас, Цапир Данило, Петренко Пилип, Петренко Митрофан, Волошко Овсій, Гузій, Оригваль Захар, Титаренко Мусїй, Шиян Іван, Шиянова дочка, яку мати з’їла, та друга Шиянова дочка, Шиян Андрій, Волошко Андрій, Бибич Трохим, Бнбпч Настя, Сорока Яків, Сорока Катерина, Сорока Маруся, Титаренко другий, Титаренко третій, Титаренко четвертий, Титаренко Захар, Ганус Мусій, його жінка, Ганус Андрій, Титаренко Грицько та його жінка, Титаренко Іван, Гетенко Марко, Яремич Степан, Панченко Лука, Панченкова жінка, Панченко Семен, Кузьменко Сергій, Кузьменко Мотря і троє дітей, Язига Харитон, Язига Мотря, Коноваленко Гаврило, Коноваленко Гапка, Коноваленко Олена, Курочка Демид, Шиян Іва (Масенко), Петренко Микола, Таран Петро, Шиян Семен, Кістриця Павло і його жінка та син, Мазепка Андрій, Лисико Мусій і його жінка, Левченки — батько, мати і дочка, Шиян Борис, його син, Шиян Текля і її донька, Шиян Іван, Погода Павло і його син, Шиян, Зарічковий Матвій, Чайка Федот, Чайка — двоюрідний брат, Деркач, його жінка, дочка і онука, Лазур, Лазур другий, Шиян (інший), Шиян Сергій та його жінка і син, Смілян Василь і його жінка, Смілян, Ранюк Прокіп та його жінка, Пархоменко Тетяна, Пархоменко Ганна, Крицький Семен, Крицький Степан, Мостовий Василь, Пархоменко Микола і його жінка, Пархоменко Михайло, Пархоменко Михайло (другий), Кривенко, Фуголь Микола, Фуголь — брат Миколи, Симянко, Регеша Іван, Куртан, Козій Микита — з’їла жіїнка, Хабло — жінка з’їла двоє дітей і ловила людей, Ярмич Іван...

img081

Отже, до цього списку, що містить до 140 імен, автор зазначив, що це померлі від голоду на весні і вліті 1933-го року, а до цього списку ще треба було б додати імена померлих ще восени та під кінець року...

Подав згідно з поясненнями на початку цієї довідки —

Антін Кущинський

__________________________________________________________________

*Архів ОУН в УІС-Лондон. - Журнали. - “Вісник”. - 1983. - Квітень. - Ч.4. - С.10-12.

Про нас

The Ukrainian Information Service (UIS London) is an information bureau established in London during the 1970s as the successor of the Ukrainian Publishers. Originally, the aim of UIS London was the dissemination of factual information about Ukraine, in particular, Ukrainian politics, history and current affairs.

Since its inception, UIS London has liaised with government officials, think tank organisations, the mass media and charities working to raise the profile of Ukraine in the UK and strengthening bilateral relations.

The collection of documents, related to this activity, formed the foundations of the archives, situated on this web-site.

Although the nature of work UIS London undertook altered after Ukrainian independence, the basic tenets of promoting, advocating and strengthening Ukraine has remained.

Спілкуйтеся з нами

Like what you see?

Натисніть на кнопки нижче, щоб слідувати за нами, ви не пошкодуєте ...