За станом освіти в гостелі були: 11 осіб - з вищою, 28 з середньою і 32 з неповною середньою. Відділ СУБ Найтроп знаходився по середині між містами Ноттінґгам, Дарбі і Лестером.
В цих містах уже були українці, що приїхали з Німеччини як біженці-бездержавні та вже зуміли на місцях зорганізуватися у малі Відділи СУБ. Так, у Лестері головою Відділу СУБ на
протязі кількох років був М. Лучка (родом із Дрогобича) і я з ним тісно співпрацював. У Ноттінґгамі родина Дубляниці та проф. Р. Борковський, який пізніше був редактором часопису
“Українська Думка”. Від осени 1948 року до осени 1951 року на терені Лінколншір, Ноттінґгамшір, Дарбишір і Лестершір Комітети Міністерства агрикультури затруднювали понад 2800 українців (колишніх дивізійників), що жили по більших і по менших гостелях: Віллінгборов, Маркет Гарборов, Мовбри, Ашби-де-Ля Зуш, Демн, Вестон-он-Трент, Татершал і інші.
В тому часі було:
членів СУБ | українців по містах | |
Лестер | 17 | 29 |
Ноттінггам | 28 | 36 |
Дарбі | 23 | 40 |
Це приблизний стан влітку 1949 року, а після річних Загальних Зборів Союзу, організовано один Відділ, який охоплював усі гостелі й згадані міста в яких жили наші українці.
Головою Відділу гостелю Найторп обрано пор. інж. Клима Монцібовича, а головою Управи куща СУБ пор. М. Білого, секретарем М. Лучку. Мені довелося зайнятися
організаційною і культурио-освітною роботою. Скарбником куща був Василь Медицький, пізніше голова Відділу СУБ в гостелю Найторп, а згодом довголітиий голова Відділу СУБ
у ЛестерІ. Вже на початку 1949 року в гостелі Найторп були зроблені всі заходи щоб зорганізувати мистецькі колективи. Ініціативою в цьому була Управа Відділу СУБ у Найторпі. Зразу
після Різдвяних свят ми відбули зустріч-конференцію у Ноттінггамі в хаті родини Дубляниць. Запросили із Лестеру голову Відділу СУБ п. М. Лучку, голову Відділу СУБ із Дарбі,
а з Відділу СУБ Найторп прибули: майор Винницький, пор. інж. Клим Монцібович та І. Р. Федак. Саме тоді було вирішено зорганізувати мішаний хор, танцювальний гурток і
струнну оркестру. Обов’язок організації перебрав Відділ СУБ у Найторпі. Хор — дівчата з Ноттінггаму, танцювальний гурток — дівчата з Лестеру до них приєдналися і хлопці
з усіх околиць. Оркестра була при Відділі СУБ Найторп, Тут ми мали латиша, професора музики із Рижського університету. Слід відмітити великий вклад праці, який оложнлн
для процвітання нашої культурної спадщини такі особи: пор. інж. К. Монцібович, пор. М. Білий, хор. Харамбура, хор. Лагодинський та диригенти хору пор. Стсфан Ших і пор. д-р
Н. Мицко, а я, виконував функцію адміністратора. В хорі “Луна” співали три сестри Дубляниці, які часто виступали просто тріо. Часто вони виступали і з хором під керівництвом Я. Будного. Пізніше частина учасників хору
переселилася до Бедфорду, куди і переїхав п. Я, Будний І там знову поновили хор. Не за цілих три роки мистецькі колективи — мішаний хор “Луна” і танцювальний та музичний колективи “Трембіта” дали 11 виступів для чужинецької публіки у довколишніх містах.
Колективи “Луна” і “Трембіта” виступали у Відділах СУБ, гостелях та всякого роду святкуваннях, адже репертуар їх був дуже широкий. При допомозі хору “Луна” та
музично-танцювального колективу “Верховина”, тріо сестер Дубляниць покладено перші здорові підвалини в культурному розвиткові українських громад — Відділів СУБ Ноттінґгам,
Дарбі й Лестер. Підходячи до півстолітнього ювілею нашої центральної установи, я почувався до обов’язку поділитися із читачами “Української Думки”, а декому, хто ще живий,
нагадати про ті перші кроки які ми робили для розквіту життя української спільноти на чужині.
Ілля Р. Федак
_______________________________________________
Архів ОУН в УІС-Лондон. - Газети. - “Українська думка”. - 1994. - 14 липня.