Ukrainian English French German Polish Russian Spanish
12 вер. 2012

Підпільна Українська Інформаційна Служба

  • Автор  Володимир Мороз, Львів
ДАВО. Ф.Р.1021, оп.1, спр.4, арк.37 ДАВО. Ф.Р.1021, оп.1, спр.4, арк.37

Цілеспрямованість, організованість та професіоналізм – це прикмети національно-визвольної боротьби ОУН та УПА. В часи підпільної роботи, державного будівництва чи повстанської боротьби – завжди і всюди порядок, кожен знає свої обов’язки та права. Жодної отаманщини й самоуправства. Всі сили мобілізовані на досягнення стратегічної мети, чітко сформульованої ще Степаном Ленкавським у “Десяти заповідях українського націоналіста”: “Здобудеш українську державу або загинеш в боротьбі за неї!”, “Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства і простору Української Держави”.

Важливим завданням у діяльності ОУН була пропаґанда націоналістичної ідеології та програми ОУН серед населення. Для цього був створений окремий підрозділ – референтура пропаґанди, яка вела роботу за кількома взаємопов’язаними напрямками: власне пропаґандистським, інформаційним, вишкільним. Сьогодні ми торкнемося одного з них – політичного інформування населення, що було альтернативою висвітленню подій окупантами – викривленому або й повністю брехливому. Люди дізнавалися правду про події в Україні та світі, орієнтувалися у ситуації, правильно її оцінювали, і, як наслідок, сприймали позицію ОУН і УПА.

В структурі Головного Осередку Пропаґанди ОУН (ГОСП)* збором та обробкою інформації займалася окрема однойменна підреферентура, що у 1942-1945 рр. виступала назовні (у підпільних виданнях) під назвою Українська Інформаційна Служба (УІС). Про її роботу і йтиме мова далі. Подібні підрозділи теж діяли на нижчих рівнях. Наприклад, в окружному осередку пропаганди (ООП) був інформатор, який з допомогою радиста і архіваря-бібліотекаря був зобов’язаний: "а) постачати ООП совєтськими пропаґандивними виданнями і пресою, б) збирати від провідника Окружної СБ та від Окружного політвиховника всі інформації, які можна використати в пропаганді, в) доставляти ООП точні щоденні радієві вісті, г) мати добре упорядковану бібліотеку й архів, ґ) виконувати всі інші доручення й накази Окружного Референта Пропаґанди" (Карпатський край, травень 1945 р.).[1]

Визначені співробітники ГОСП займалися обробкою звітів про діяльність ОУН та УПА з усіх теренів України – від Донбасу і Бесарабії до Закарпаття і Підляшшя.[2] Інші – опрацьовували передачі основних англійських, американських, німецьких, російських, французьких і польських радіостанцій. Інформація узагальнювалася й подавалася керівництву національно-визвольної боротьби (Р.Шухевич, Д.Маївський, Я.Бусел, Д.Грицай, Р.Кравчук, П.Дужий та ін.) для використання у роботі. Все, що було потрібно донести до підпілля та українського загалу, подавалося до поширення референтурою пропаґанди ОУН. Політичне інформування велося засобами друкованими (преса та листівки), усними (мітинги, гутірки) та технічними (радіостанція “Афродита”).

Більшість центральних підпільних видань мали інформаційну частину – “Ідея і чин”, “Повстанець”, “За українську державу”. Були і спеціалізовані видання (“Інформатор”, “Інформативні вісті” та ін.). Повітові (надрайонні), окружні, обласні, крайові проводи у 1944 році були зобов’язані випускати т.зв. радіоінформатори. Підпільні умови не всім давали таку можливість, але, наприклад, обласний осередок пропаґанди Львівщини у 1944 р. періодично друкував видання “День-у-день. Радіові новини і вістки”[3], а повітовий осередок Глинянщини – “Політичний огляд Радієвої Служби ПОП “Васильків”* (також під назвою “Огляд воєнних і політичних подій Радієвої Служби ПОП “Васильків”). Останнє видання було одночасно тижневим та щоденним. Станом на 18 грудня 1944 року щоденного варіанту вийшло 53 числа (тираж 12 примірників – для членів повітового проводу, пропаґандистів та районових провідників), тижневих – 8 (наклад – 30 шт., вони поширювалися аж до кущів).[4] Останнє із встановлених датоване 5-14 січня 1945 року і має число 55.[5] Подібні видання виходили і в інших теренах.

УІС мала власні видання. Ще з 1942 року виходив друком “Вісник Української Інформаційної Служби”, якого у тому році з’явилося 8 чисел, а наступного, 1943 рр. – ще чч. 9, 10 та 11.[6]

“Вісті Української Інформаційної Служби” почали виходити 1 квітня 1944 року як двотижневик. Об’єм 8-20 сторінок, формат – А5. Тут друкувалися відозви ОУН, аналітичні статті, інформаційні огляди подій міжнародного життя, фронтових справ, боротьби ОУН та УПА, некрологи тощо.[7] Перші два номери видані друком, третій – на циклостилі. У ч.3 “Вістей Української Інформаційної Служби” за 20 травня 1944 року зазначено, що вони виходять “з друкарні ОУН ім. Дмитра Мирона”,[8] в попередніх же номерах був тільки напис: “з друкарні Української Інформаційної Служби”. Редагував це видання Петро Дужий (тоді – референт пропаґанди Крайового Проводу ОУН на Західних Українських Землях).[9] Відомо також про існування чисел від 4 (5 червня 1944 р.) до 14 (13 лютого 1945 р.) У 1945 році із новою нумерацією вийшли "Вісті Української Інформаційної Служби" від ч.1 (3 липня) до ч.7 (30 серпня). Їх, імовірно, редаґував хтось із працівників ГОСП, хто в листопаді 1944 року перейшов на Бережанщину (Яків Бусел, Петро Федун, Осип Дяків або "Кузьменко").

Особливої уваги заслуговують “Щоденні Вісті Української Інформаційної Служби”. Від 8 березня 1944 до вересня 1945 рр. світ побачило 196 чисел цієї газети. І це у воєнний час в умовах підпілля! В архівах наразі виявлено 148 номерів “Щоденних вістей”.[10] Редакторами цього видання були по черзі Василь Лаба (він же у 1944 р. керував інформаційною підреферентурою крайового, а згодом головного осередку пропаґанди), Осип Дяків, Ярослав Старух, Володимир Порендовський.

Випуск “Щоденних вістей” можна розділити на кілька періодів. Під час першого (від чч.1 з 8 березня до ч.52 з 25 травня) – газета виходить на цигарковому папері (т.зв. “бібулка”), малим об’ємом (1-2 стор.) і призначена, ймовірно, насамперед для внутрішнього користування працівників референтури пропаґанди та керівництва підпілля. Подаються зовнішньополітичні новини та вісті з фронтів за радіопередачами.

Другий період (чч.53 з 26 травня до 133 з 27 листопада 1944 року) – газета друкується циклостилевим (ротаторним) способом з двох сторін аркуша на цупкому папері формату А4 об’ємом 3-4 сторінки, має мистецьки оформлену віньєтку. В кількох числах (106 з 20 жовтня, 107 з 21 жовтня, 114 з 29 жовтня) віньєтка надрукована червоним кольором, решта тексту – чорним. Від ч.54 за 27 травня “Щоденних Вістей” зазначалося, що вони походять “З друкарні Української Інформаційної Служби”. В цей час крім вісток з фронтів та огляду міжнародних подій газета подавала теж інформації про діяльність УГВР за кордоном (ч.128 за 20 листопада), про бої УПА (під Гурбами – ч.125 за 13 листопада, біля с.Барані Перетоки (Сокальщина) – ч.127 за 15 листопада, Повстанчої групи ім. Перуна в Комарненщині – ч.130 за 22 листопада та ін.), статтю на вшанування Героїв Базару (ч.129 за 21 листопада). В цей час газета подала повідомлення про вихід з німецького ув’язнення Степана Бандери, про роботу підпільної радіостанції "Самостійна Україна" (див. додаток).

Третій етап включав випуски від ч.134 за 21 січня 1945 р. до ч.193 за 31 травня того ж року. В газеті почали з’являтися аналітичні матеріали, оформлювані як додатки (наприклад, в ч.150 з 17 березня стаття “Ярлана” (Ярослава Старуха) “Довкруги Кримської конференції”). Друкувалися карикатури, а навіть була поміщена мапа фронтів на території Німеччини (ч.161 за 16 квітня). Поза тим – огляди міжнародних та фронтових подій, інформації про бої УПА. До речі, саме тоді з’являлися статті, підписані автором – “Ярланом”. Об’єм “Щоденних Вістей” збільшився (з додатками був інколи більше 20 сторінок), натомість щоденна періодичність, навіть з перервами, втратилася. Газета стала виходити рідше, а тому від 7 квітня її перейменовано на “Вісті”. Під такою назвою вийшло не менше 36 чисел (від 14 квітня до вересня 1945 року).[11] Газета в такому вигляді, імовірно, припинила вихід на початку червня 1945 року, оскільки чисел після 193-го (з датою 31.05.1945) не виявлено. Можливо, припинення виходу газету пов’язане із падінням 4 червня у Дев’ятниках тодішнього Новострілицького району криївки референта пропаґанди Проводу ОУН Петра Дужого та його помічників, які були причетні до виходу “Вістей”. Вже значно пізніше була спроба відродити видання, коли з датою "вересень 1945" з’явилося ч.196 "Вістей" із зазначенням "видає ОУН". Тут же вказано автора однієї з статей "Г. Левенко", який, можливо, був залучений до редагування. Теж можна припускати, що до видання цього "Вістей" могли бути причетними Я. Бусел, О. Дяків, П. Федун, "Кузьменко" (як і до "Вістей УІС").

Протягом 1944 року (від ч.1 за 7 травня) з’явилося друком ще кілька чисел видання “Тижневі Вісті Української Інформаційної Служби”, як дещо більший за об’ємом варіант “Щоденних Вістей”. У друкарні УІС видавалися і деякі брошури, як Додаток до 1 вип. "На допомогу інструкторам-пропаґандистам" (1944 рік), "Польське питання" (липень 1944, видає ОУН) тощо.

Тиражі видань встановити важко. За експедицією редакційно-видавничого осередку "Зелений гай" (керівник Петро Дужий), наприкінці травня 1944 року основний наклад “Щоденних Вістей” становив 242 примірники, “Вістей УІС” – 342, “Тижневих Вістей” – 241, а ще по 28 примірників залишалися на запас та в архіві друкарні.[12] Сучасний краєзнавець Василь Лаба стверджує, що пересічний тираж “Щоденних Вістей” становив до 500 примірників.[13] Як правило, в нижчих клітинах підпілля, насамперед в осередках пропаґанди, примірники помножувалися, тому реальний наклад був у декілька разів більшим. За вже згаданою експедицією можна простежити напрямки поширення видань УІС та інших, що друкувалися в осередку.

Щ.В.

Вісті

Т.В.

"Терем" – Провід ОУН (15 осіб і архів)

24

144

24

Крайовий провід ОУН ЗУЗ (6 осіб)

21

26

21

Співробітники “Зеленого гаю” (7 осіб та пунктів)

30

62

30

Архів та запас

28

28

28

Обласні референти пропаґанди (“Славич” і його заст. “Жубер”, “Євген”, “Рубань”, “Аскольд”)

45

25

45

Обласні провідники/заступники (“Скитан”, “Ярослав”, “Роберт”, “Шпак”, “Зенон”)

70

25

65

Політвиховники воєнних округ УПА-Захід (“Ватюга”, “Архип”, “Сірий”)

23

15

23

Обласні провідниці УЧХ (“Анна”, “Галичанка”, “Модеста”)

15

15

15

Провідники округ та повітів (4 осіб)

14

20

14

Інші (2 осіб)

5

10

3

 Розподіл за географією:

Щ.В.

Вісті

Т.В.

Провід ОУН (15 осіб і архів)

24

144

24

Крайовий провід ОУН ЗУЗ (6 осіб)

21

26

21

Співробітники “Зеленого гаю” (7 осіб та пунктів)

30

62

30

Архів та запас

28

28

28

Львівська область

57

50

50

Станиславівська область

25

15

25

Тернопільська область

45

20

45

Перемиська область

10

5

10

Дрогобицька область

35

20

35

Видання УІС у 1944 р. поширювалися, як бачимо, тільки у Галичині. Це не дивно, тому що до осені 1944 р. редакційно-видавничий осередок "Зелений гай" (Бібреччині), в якому вони виходили, діяв при Крайовому Проводі ОУН Західних Українських Земель (ЗУЗ). Натомість на Волині була власна преса такого ж типу (наприклад, "Інформатор" у 1943 р. та "Інформації" у 1944 р.). Чи поширилася згодом географія видань УІС на інші терени – невідомо.

Група, яка займалася інформаційною роботою (В. Лаба, Я. Старух, Б. Гвоздецький та, імовірно, В. Хомутник), перебувала у селі Бертишеві (тепер Жидачівський район Львівської області).[14]

            Василь Лаба ("Роман", "Ігоревич", "Явір", "Магістр") керував інформаційною підреферентурою осередку “Зелений гай”, редагував газету "Щоденні вісті Української Інформаційної Служби”. Спочатку перебував у с. Репехів, згодом повернувся до рідного Бертишева. Саме в Репехові був циклостиль, на якому друкувалися “Щоденні Вісті”. У жовтні 1944 року В. Лаба отримав серйозне зауваження від П. Дужого за недоречні коментарі у газеті. Ще того ж року “Явір” був усунений від роботи, а його діями зайнялася Служба Безпеки ОУН.[15]

            Навесні 1944 року було розформоване Юнацтво ОУН. Керівний його актив скерований у дорослу сітку. Саме тоді до роботи в осередку Петра Дужого (тоді ще крайового референта пропаґанди) скеровані Петро Федун (“Волянський”), Осип Дяків (“Артем”), Михайло Федоришин (“Стефаник”). Раніше Осип Дяків редагував і видавав на Бережанщині додаток до журналу "Юнак", інформаційний двотижневик “Вісті. Огляд воєнно-політичних подій”, якого з листопада 1943 – до лютого 1944 року з’явилося 7 чисел.[16] Він був залучений до роботи над виданнями УІС. За твердженнями Петра Дужого, в листопаді 1944 р. О. Дяків вже редагував “Щоденні вісті”.[17] Це сталося, імовірно, після того, як було усунено В. Лабу від роботи над “Щоденними Вістями”. Невдовзі, наприкінці листопада, О.Дяків був переведений у підпорядкування Якова Бусла (“Київський”), і відбув з ним, П. Федуном та "Кузьменком" на Бережанщину для роботи в референтурі політичного вишколу Проводу ОУН та політвиховному відділі Головного Військового Штабу УПА, якими керував Я. Бусел. Імовірно, саме з відходом О. Дяківа завершився другий період видання “Щоденних Вістей”.

Ярослав Старух ("Ярлан", "Ряст") перебував в осередку від жовтня 1944 року, куди прибув із своєю секретаркою Іриною Гевак ("Веселка", "Оксана") із раніше ним керованої радіостації "Афродита". Він редаґував ідейно-політичні листівки, закінчив третє число "Українського перця" після загибелі Й. Позичанюка, але також працював і в УІС, маючи досвід роботи в інформаційному забезпеченні роботи радіостанції. Є підстави стверджувати, що саме Я. Старух після переходу Осипа Дяківа на Бережанщину редаґував "Щоденні вісті". В лютому 1945 року Я. Старуха Провід ОУН призначив крайовим провідником ЗОУЗ, і він незабаром з І. Гевак відбув на Закерзоння.[18] Після відходу Я. Старуха видання УІС редагував В. Порендовський.

            Редакція видань УІС, насамперед "Щоденних Вістей" від початку осені 1944 року мала в своєму складі знавця кількох іноземних мов та фахівця з міжнародних відносин Богдана Гвоздецького (псевдоніми "Кора", “Емір”). Він, крім іншого, відповідав за радіовісті та редакцію політичних статей. Весною 1945 року із Я. Старухом відійшов на Закерзоння для ведення переговорів з польським підпіллям.[19]

            Художник-карикатурист Василь Хомутник ("Іскра", "Брюховецький", "Блакитний") співпрацював з УІС. Йому належать карикатури у “Щоденних Вістях”, “Повстанці” та “Українському перці”, листівках ГОСП, віньєтки цих видань. Загинув біля Ходорова у 1945 чи 1946 році.[20] 

Як бачимо, до роботи в УІС були залучені кращі кадри підпілля. Усі – з вищою або незакінченою (через революційну боротьбу) вищою освітою. Оперативний і якісний аналіз потоку українських та міжнародних новин вимагали фахівців.

Діяльність Української Інформаційної Служби у 1940-х роках – яскраве свідчення високого рівня організації національно-визвольної боротьби ОУН-УПА. Значна увага була приділена об’єктивному інформуванню підпільників та населення про реальну ситуацію в Україні та світі, спростуванню брехливої окупантської німецької та московської пропаґанди про їх "перемоги". Для роботи УІС виділялися значні кадрові та фінансово-господарські ресурси ОУН, оскільки важливість справи цього вимагала. Згодом революційне націоналістичне підпілля використовувало інші форми для цього, УІС перестала діяти. Але існування не припинила і діє до сьогодні.

Мороз В. Підпільна Українська Інформаційна Служба // Народознавчі зошити. – 1999. – Зош.1 (25). – С. 65-72.

 

Додаток. Зразки інформаційних повідомлень, друкованих в "Щоденних Вістях Української Інформаційної Служби".

Провідник Степан Бандера на волі.

Повідомлення УІС: В початках жовтня ц.р. Провідник Степан Бандера вийшов з німецької тюрми на волю. Рівно ж вийшло на волю біля 300 членів Організації Українських Націоналістів.

Степан Бандера передав представникові УГВР закордоном палкий привіт Українській Повстанській Армії.

Щоденні Вісті Української Інформаційної Служби. 1944. Ч.126. 14 листопада. С.1 (ЦДАВОВУ, ф.3833, оп.2, спр.83, арк.44).

Повідомлення УІС:

Радіовисильня Українського революційного самостійницького руху – “САМОСТІЙНА УКРАЇНА” висилає щоденно низку радіопередач українською, російською, французькою та англійською мовами. Відбір – на коротких хвилях у смузі 45-46 метрів. Години радіопередач українською мовою: 6.30, 12.30, 16.30 і 20.30, російською мовою: 21.00, французькою мовою: 22.00, англійською мовою: 22.30.

Організуйте одиничне та групове слухання передач радіовисильні “Самостійна Україна” та поширюйте в масах її зміст.

Щоденні Вісті Української Інформаційної Служби. 1944. Ч.75. 27 червня. С.1 (ЦДАВОВУ, ф.3833, оп.2, спр.21, арк.58).



* ГОСП ще називали Осередком пропаганди та інформації про проводі ОУН, а референтуру пропаганди – референтурою пропаганди та інформації.

[1] Центральний державний архів вищих органів влади та управління України (далі – ЦДАВО), ф.3836, оп.1, спр.67, арк.43зв.

[2] Про це докладно розповідає Володимир Макар у своїх спогадах (див.: Макар В. З буднів "підпільного літописця" // Макар В. Бойові друзі. Торонто, 1993. Т.ІІ. С.31-40).

[3] Центральних державний архів вищих органів влади та управління України (далі – (ЦДАВО), ф.3833, оп.2, спр.18, арк.117.

* ПОП "Васильків" – повітовий осередок пропаганди Глинянщини, конспіративний псевдонім "Васильків"

[4] ЦДАВО, ф.3833, оп.2, спр.5, арк.89,91-92.

[5] ЦДАВО, ф.3833, оп.2, спр.18, арк.140-142зв; спр.21, арк.37-38зв.

[6] Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник ІІ. Нью-Йорк, 1995. С.238.

[7] Вісті Української Інформаційної Служби. 1944. Ч.1. 1 квітня. 14 с.

[8] ЦДАВО, ф.3833, оп.2, спр.7, арк.11зв; спр.83, арк.37зв.

[9] Записав Володимир Мороз 1 липня 1996 року в м.Львові від Дужого Петра, 1916 року народження, освіта вища.

[10] ЦДАВО. Ф.3833, оп.1, спр.183, 184, 185, 226; оп.2, спр.18, 21, 23, 83.

[11] ЦДАВО, ф.3833, оп.2, спр.83, арк.55-63зв.

[12] ЦДАВО, ф.3833, оп.1, спр.97, арк.10.

[13] Лаба В. Пам’ятаймо славні імена // Новий час. Жидачів, 1991. 15 червня. С.2.

[14] Архів УСБУ ЛО, спр.П-29767, арк.211.

[15] Архів УСБУ ЛО, спр.П-29767, арк.138, 147, 209; ЦДАВО, ф.3833, оп.1, спр.184, арк.8, 9; Записав Роман Василько у вересні 1992 року від Сусіка Дмитра  (Архів Львівського товариства "Меморіал", спр.1687, арк.2); Лаба В. Пам'ятаймо славні імена... С.2; Лаба В. Повстанська друкарня у Бертишові // Новий час. Жидачів,1995. 25 травня. с.3;  Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник II… С.258-259.

[16] Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник ІІ. Нью-Йорк, 1995. С.238.

[17] Записав Володимир Мороз 1 липня 1996 року в м. Львові від Дужого Петра, 1916 року народження, освіта вища.

[18] Архів УСБУ ЛО, спр.П-29767, арк.211; Впали на полі слави // Інформатор.1946.Ч.1 (передрук: Літопис УПА. Торонто, 1987. Т.16. С.180, 183); Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник II... С.122.

[19] Архів УСБУ ЛО, спр.П-29767, арк.211; Лаба В. Повстанська друкарня у Бертишові... с.3; Мороз В. Останнє число "Повстанця" // Воля і Батьківщина. 1998. Ч.2. С.63; Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник II... С.22.

[20] Дужий П. Офіційний журнал ОУН "Ідея і чин" (1942-1946 рр.) // Українська періодика: історія і сучасність. Тези доповідей і повідомлень Всеукраїнської науково-теоретичної конференції (9-10 грудня 1993 р.) Львів, 1993. С.92; Левицький С. Молодість, обпалена війною // Повстанець. Рогатин, 1994. Вип.6. С.2; Повстанський мартиролог [Сколівщини] / зібрав і впорядкував Григорій Дем'ян // Сколівщина. Львів, 1996. С.385.; Лаба В. Повстанська друкарня у Бертишові... С.3; Содоль П. Українська Повстанча Армія, 1943-49. Довідник II... С.254.

Нове в архіві

Пам`ятна книга відзначення тисячоліття Хрещення України
Пам`ятна книга відзначення тисячоліття  Хрещення УкраїниКатегорія: Книги
Анотація: В 1988 році український люд у розсіянні по всіх континентах відзначив ...
Детальніше...
Автор: Редакційна колегія: інж. Василь Олеськів, п-ні Іванна Мащак, п-ні Марія Капустинська, ред. Ілля Дмитрів, маестро Володимир Луців. Головний редактор - д-р Святомир М. Фостун
Спосіб відтворення: оригінал
Німеччина після ІІ Світової війни
Німеччина після ІІ Світової війниКатегорія: Мапи
Анотація: Карта післявоєнного поділу Німеччини на чотири зони окупації: радянськ ...
Детальніше...
Автор: Obb. Volksblatt Rosenheim, 2 46
Спосіб відтворення: оригінал
Альманах «Гомону України»
Альманах «Гомону України»Категорія: Альманахи
Анотація: Альманах «Гомону України» видається в Торонто (Канада) вже протягом кі ...
Детальніше...
Автор: Видавництво "Гомін України"
Спосіб відтворення: оригінал
Український самостійник (журнал)
Український самостійник (журнал)Категорія: Журнали
Анотація: Суспільно-політичний журнал. Виходив з вересня 1957 року, як продовжен ...
Детальніше...
Автор: Л. Ребет, В. Маркусь, Б. Кордюк, В. Маркусь А. Камінський.
Спосіб відтворення: оригінал
Історія міст і сіл УРСР
Історія міст і сіл УРСРКатегорія: Книги
Анотація: "Історія міст і сіл УРСР" – 26-томне енциклопедичне видання (загальний ...
Детальніше...
Автор: ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: ТРОНЬКО П. Т. (голова редколегії), БАЖАН М. П. (заступник голови редколегії), БІЛОДІД І. К.. КАСИМЕНКО О. К. (заступник голови редколегії), КОНДУФОР Ю. Ю.. КОРОЛІВСЬКИЙ С. М.. КОШИК О. К.. НАЗАРЕНКО І. Д.. НЕСТЕРЕНКО О. О. ПАРАСУНЬКО О. А.. ПІЛЬКЕВИЧ С. Д. (заступник голови редколегії), СЛАБЄЄВ І. С. (відповідальний секретар редколегії), ТЕРЛЕЦЬКИЙ В. М.. ЦІЛУЙКО К. К.. ШЕВЧЕНКО Ф. П.
Спосіб відтворення: оригінал
Більше...

Веб-дизайн