Ukrainian English French German Polish Russian Spanish
11 вер. 2012

Архіви діаспори ховають ще багато таємниць

Минуле століття було для української нації найдраматичнішим часом її боротьби за державну незалежність. Сотні тисяч людей, хто зброєю, а хто словом, хто в бою, хто в концтаборі, а хто у вимушеній еміграції, боролися за вільну Україну. Саме завдяки їм 24 серпня 1991 року Українська держава відбулася. Але чи пам’ятаємо ми все про тих людей і ті події?

Чи бережемо свідчення про них, для себе та наших нащадків? Власне цим займається член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко.

Пан Геннадій нещодавно повернувся з Лондона, де працював над впорядкуванням архівів Української інформаційної служби, відомої своєїм великим внеском у боротьбу за Українську незалежність.

Отож, пане Геннадію, вітаю вас. І перше запитання. Кому належить ідея упорядкування архівів Української діаспори у Великій Британії і яка мета цієї роботи?

– Ідея попрацювати з архівами української діаспори у Великій Британії з’явилася у 2008 році, під час відрядження. Спілкування з людьми, які відповідають за цю справу, наштовхнуло на ідею, сконцентрувати і приватні архівні збірки, і збірки відомчі в одну потужну інформаційну систему, можливо оцифрувати частково.

І тому з’явився проект Центру досліджень визвольного руху, для того, щоб ми мали об’ємну і мобільну базу документів, в тому числі в електронному вигляді, про Український визвольний рух.

Уже початок цієї роботи суттєво розширив наше уявлення про те, а що ж робилося за кордоном, де теж жили українці? Там, до речі, була проведена колосальна робота. І в першу чергу – з питання ідентифікації українців в очах урядових чинників західних держав. Після війни виникали питання ким записувати українців, чи "поліш" чи "рашен". І українці дуже велику і тривалу дискусію вели із представниками влади, щоб їх все таки ідентифікували як українців. Завдяки цим зусиллям удалося “легімитивізувати” українство, як самостійне і масове явище в Європі. Це сьогодні проблеми не існує, а тоді вона була…

– Крім того, в післявоєнні роки на заході існувало багато українських організацій. Виходило чимало україномовних видань. Вони теж цікаві нинішнім дослідникам?

– В першу чергу такі, які займалися репрезентацією українських інтересів на заході. Це й Українська інформаційна служба (раніше носила назву Українська видавнича спілка). Якщо ми візьмемо ті видання, які стосуються українського національно-визвольного руху 40-х-50-х років, а потім дисидентів, то багато їх видавалося в Лондоні.

Видавнича діяльність була пріоритетною. Крім того організовувались різноманітні мітинги, протести, проти порушення прав людини в радянському союзі, проти репресій над представниками українського визвольного руху.

– Діаспора допомагала українським дисидентам не тільки мітингами й протестами. Інколи їм потрібна була якась елементарна матеріальна допомога. Відомості про те, хто та кому її надавав збереглися? І яке сьогодні ставлення української діаспори до забезпечення існування в Англії українських інституцій?

– Нещодавно одна жінка похвалилася, що вона відправила тисячну свою посилку в Україну, тим людям, які потребують матеріальної підтримки. Так повелося ще з часів “холодної війни”, коли відсилалася допомога. І в архівах є цьому підтвердження. Береш ящик, а він повен адрес політв’язнів, їхніх родичів, або тих, хто після відбуття ув’язнення опинився на поселенні. Це дуже велика жертовна праця української діаспори. Щорічно українська родина у Великів Британії десь близько тисячі фунтів віддає на різноманітні пожертви: церковні, шкільні, для українських організацій, і тому подібне. На цій солідарності і була створена серйозна матеріальна база. Нині вона такою і залишається. Наприклад є таке поселення "Тарасівка" під Лондоном, це оселя Спілки Української Молоді, де відбуваються крайові здвиги СУМу. Я був на одному такому зборі, де було близько п’яти тисяч учасників зі всієї Великої Британії. Дуже вражає що це дійсно таки масова виховна організація. І є кілька поколінь. Приходять люди похилого віку, їхні діти і їхні онуки, ще й правнуків ведуть за руку. Одна велика родина.

– Мабуть завдячуючи таким організаціям та таким заходам і не зникає самоідентифікація навіть у тих українців, які вже народилися у Великобританії?

– СУМ виховала багато знакових фігур. Серед представників української діаспори це і лікарі, і аудитори, і юристи, і вчителі, і багато представників інших професій. Але йдуть звичайні природні явища, такі як мовна асиміляція, і я просто дивуюся жертовності та наполегливості батьків, знаючи, як до цього часто. Наприклад дитина звертається до них англійською, бо спілкується в англомовному середовищі, а вони говорять – "я тебе не розумію, говори українською". На вихідні працюють українські школи, працюють українські вчителі, запрошені з України.

Тобто робота ведеться. Але є потреба обміну досвідом, обміну спілкуванням, щоб українська молодь з діаспори приїздила в Україну, чи можливо проходила якесь стажування в українських громадських організаціях, щоб вона відчувала реальну Україну і могла брати участь у її житті.

– А як сприймає Україну англійське суспільство? Ідеї та прагнення української нації там розуміють?

– Україна сприймається позитивно в британському суспільстві. Українські прагнення також розуміються. Особливо представниками такого народу як шотландці. З 10 шотландців, з якими я познайомився, 10, за старими совєтськими мірками, виявилися шотландськими буржуазними націоналістами. Не сприймає британське суспільство тільки нинішню владу в Україні. А хіба ми її сприймаємо?...

– А представники діаспори якось впливають на розуміння англійцями України?

– Безумовно. Навчання в англійських вузах, праця в англійських установах, на англійських підприємствах, сприяє спілкуванню. Можливо раніше було такого більше, бо британське суспільство, в умовах холодної війни, було більше в цьому зацікавлене. Була така "Шкотська ліга європейської свободи", Шотландська ліга. Куди входили і представники бізнесу, і політичні діячі та вчені. Один з найвідоміших діячів Ліги, Стюарт, видавав брошури англійською мовою, в яких розповідав про боротьбу про Україну, про боротьбу УПА, про проблеми інших поневолених народів.

Там були світлини, плани криївок та перекладені англійською повстанські листівки. Нині багато з цих матеріалів ми можемо бачити на сайті Архіву ОУН в УІС-Лондон.

– Пане Геннадію, давайте повернемося до вашої роботи в Англії. Власне ви працювали з архівними документами для того щоб впорядкувати їх і щоб вони були доступні широкому загалу. На які архівні відомості ви найбільше звертали увагу?

– Заслуговує поваги і якнайширшого наслідування сучасними Інтернет ресурсами діяльність Антибільшовицького блоку народів. Це тони, тони виданих документів, листів, звернень, брошур, малюнків, фотографій. Поширення правди про Україну різними мовами. Це десятки відбутих міжнародних конгресів, спілкування з представниками політичних і ділових кіл інших країн.

Видано дуже багато, і воно звичайно, у свій час, пішло своїм користувачам. А сьогодні стоїть питання про створення потужного Інтернет ресурсу, щоб це оцифрувати і подати знову. І показати нові вже дослідження. Бо там не тільки інтереси України були заступлені Антибільшовицьким блоком народів, а й інтереси інших народів.

Там говорили про інтереси Сибіру, інтереси Туркестану, Албанії, Прибалтійських країн, розповідалося про бурхливі події, пов’язані з Чехословаччиною, Угорщиною та події в Східному Берліні 1953 року. Є потреба логічно доповнити ті напрацювання і подавати їх за допомогою сучасних інформаційних технологій. Тому одна із складових частин впорядкування архіву УІС, а саме оцифровування документів і видань, може знайти таке модерне продовження в розташуванні їх на Інтернет ресурсах.

– Слухаючи вас, складається враження, що свідчень і документів про національно визвольну боротьбу українського народу в минулому столітті в тій же Англії існує більше, ніж в українських архівах. Це справді так?

– Це і так і ні… В архівах України є багато цікавих і малодосліджених документів, дуже багато. Але такої концентрації документів визвольної тематики, як за кордоном, в Україні не зустрінеш…

Як не парадоксально, архів ОУН в УІС тільки сьогодні починає впорядковуватися. Документів у діяльності Українського Визвольного Руху відкладалося багато, вони мають різне походження і декілька разів міняли своє розташування. Це не могло не відобразитися на їх стані. Не фізичному – документи насправді фізично добре збереглися, якщо порівнювати умови зберігання в архівах України. Я маю на увазі ступінь їх опрацювання, описаності. Ми поки що не можемо назвати це архівом в сучасному, завершеному розумінні цього слова. Це поки що сукупність архівних колекцій, але вони відкладалися систематично і безперервно і цим надзвичайно цікаві історикам. І в листуванні українських організацій та окремих осіб, в постановах та рішеннях Проводу ОУН, інших українських організацій, і в випуску друкованої продукції можна простежити етапи нашої боротьби за Україну.

Архівне надбання українців за кордоном – це частина державницької спадщини України. І в тому, що вона не розпорошилася по приватних колекціях, велика заслуга людей, які тут працювали роками. І нині працюють. Цілісний такий масив осідав в кількох місцях, бо є кілька таких центрів. Є наприклад Українське відеоархівне товариство в Брадфорді, де зберігаються відеозаписи, пов’язані з Ярославом Стецьком, із Конгресами АБН. Тут був офіс і тут відкладалися ці документи. Тепер, на сайті Архіву ОУН в УІС ми вже можемо бачити оцифровану частину цих спогадів.

– Запитання як до фахівця, який володіє цією темою. Для себе щось цікаве і дотепер невідоме знайшли?

– Безумовно. Цілий ящик особистих документів Бандери. Колекція паспортів, водійські права, дорожні шахи з такими кишеньками для зберігання фігур. Дуже цінний документ, посвідчення в’язня німецького концтабору, видане Лігою українських політичних в’язнів, яка була визнана всіма подібними світовими представництвами.

Дуже багато у зв’язку з тим листування із колишніми в’язнями, побратимами по поневіряннях, і з Ярославом Стецьком, і з іншими діячами ОУН. До речі, Ярослав Стецько, будучи разом з Бандерою ув’язнений в Заксенхаузені, весь період відмовлявся від арештантської роби, бо він був прем’єром Українського уряду. Він носив оті лахи, які залишилися від його костюма. Умови перебування були жахливі, але за свідченнями його сучасників німці мусили толерувати такий виняток, адже перед ними був не просто в’язень, а прем’єр Українського уряду.

І зараз знайдено кілька таких альбомів, які малювали самі в’язні, в німецьких концтаборах, де замальовували знущання наглядачів, змальовували газові камери, змальовували всі принизливі процедури, які відбувалися. Вони також уже оцифровані і частково поміщені в музеї Визвольної боротьби імені Степана Бандери, який розміщається в офісі Української інформаційної служби, а частково вони будуть оприлюднені вже в мережі Інтернет.

– А є документи, які б доповнювали наші знання про характер, думки та людські якості борців за волю України? Вам вдалося щось таке знайти?

– Це насамперед цілий цикл листування Бандери, Ленкавського, інших діячів. І я тепер розумію тих людей, їх покоління, які на питання – "Розкажіть про Степана Бандеру" починали не з його політичної діяльності, не з якихось лідерських моментів, а з його якостей як людини. Бандера знаходив час підтримати людей, які опинялися в якихось скрутних життєвих обставинах. Листувався з представниками ОУН, які перебували в Аргентині, це займало доволі багато часу. Він відгукувався на будь людські моменти. І люди, які знали Степана Бандеру, в першу чергу відзначали його саме людські якості. Я думаю, що оприлюднення цих листів, невідомих, якраз відкриє нову грань цієї особистості. Покаже людину не з п’єдесталу, а в суто життєвих обставинах.

– Взагалі саме людські якості найбільше характеризують особистість. Власне той набір рис, які формують характер людини і є цінним для сприйняття. Кажуть лондонські пам’ятники дивують своєю людяністю. Ви це помітили?

– Там мало помпезності в пам’ятниках. Там майже немає персоніфікації. Якщо загинули, то пишуть "Англійським воїнам, чоловікам і жінкам, які загинули в такій то війні і кампанії".

Тобто політика пам’яті там дуже культивується. Буквально на кожному перехресті там можна побачити пам’ятник. Все, що гідне вшанування, все вшановується. Навіть є пам’ятник тваринам, які допомагали людині у всіх війнах і кампаніях. Тобто оця людськість, оці суто особистісні моменти, вони багато чого деталізують і для мене було цікаво дізнатися не тільки про політичні, якісь такі філософські з ідеологічним забарвленням події, скільки про стосунки між людьми які ці події наближали, які їх робили, які їх пришвидшували, і життєві обставини, в яких ці люди опинялися.

– І на закінчення. Ви працюєте з архівними документами діаспори, ви їх упорядковуєте та зберігаєте в електронному вигляді. Робота не проста. А коли з ними можна буде ознайомитись? Якісь найближчі терміни можливі?

– Ідеї революційного націоналізму мають унікальну можливість отримати “нове інформаційне продовження” завдяки сучасним революційним процесам: “архівній” та “інформаційній” революціям. Сьогодні вже функціонують низка історичних інтернет-ресурсів в Україні та світі. На часі не просто створення повноцінного Архіву ОУН, але й його інформаційного втілення у вигляді сайту. Адже живемо у тривожній ситуації історично-інформаційних війн. І наше завдання сьогодні: не “відбиватися”, а наступати. Так, як робили наші попередники. Маємо чим пишатися, маємо з кого брати приклад. Тому не маємо права мовчати про героїчну епоху в нашій історії.

Відкриття історичного інтернет-ресурсу у формі сайту Архіву ОУН в Українській Інформаційній Службі-Лондон дасть можливість історикам та архівістам, політикам і журналістам безпосередньо знайомитися з багатою державною спадщиною України, акумульованою в документах. Воно дозволить багатьом тим, хто щиро шукає історичної правди безпосередньо доторкнутися не тільки до архівних документів, які несуть інформацію про політичні події, визвольну боротьбу українців. Воно ще й зробить читачів свідками суто людських тріумфів і трагедій людей, кредом яких були слова сл. пам. Дм. Мирона “Орлика”: “Хай згинуть наші імена, аби лише вічно жила Українська Нація!”.

Це і документи листування провідного активу ОУН, і матеріали спогадів багатьох людей. Та й те саме посвідчення в’язня концтабору С.Бандери відразу закриє багато питань. Адже багато людей в Україні досі “підживлюються” фальшивими совєтськими міфами. Ті самі обставини, в яких перебували українські в’язні в німецьких концтаборах, дадуть відповідь тим людям, які ще не знайшли часу попрацювати з книгами. Інтернет більш охочіше опрацьовується користувачами різного віку і різної підготовки.

Таким чином повернення історичної правди відбуватиметься набагато швидше і сприйматиметься ефективніше.

Маємо донести до українців та світу нашу правду через архівні документи.

Розмовляв Андрій Черняк Нація

Нове в архіві

Історія міст і сіл УРСР
Історія міст і сіл УРСРКатегорія: Книги
Анотація: "Історія міст і сіл УРСР" – 26-томне енциклопедичне видання (загальний ...
Детальніше...
Автор: ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: ТРОНЬКО П. Т. (голова редколегії), БАЖАН М. П. (заступник голови редколегії), БІЛОДІД І. К.. КАСИМЕНКО О. К. (заступник голови редколегії), КОНДУФОР Ю. Ю.. КОРОЛІВСЬКИЙ С. М.. КОШИК О. К.. НАЗАРЕНКО І. Д.. НЕСТЕРЕНКО О. О. ПАРАСУНЬКО О. А.. ПІЛЬКЕВИЧ С. Д. (заступник голови редколегії), СЛАБЄЄВ І. С. (відповідальний секретар редколегії), ТЕРЛЕЦЬКИЙ В. М.. ЦІЛУЙКО К. К.. ШЕВЧЕНКО Ф. П.
Спосіб відтворення: оригінал
Протоколи засідань Української Видавничої Спілки / Української Інформаційної...
Протоколи засідань Української Видавничої Спілки / Української Інформаційної СлужбиКатегорія: Провід ОУН у Великій Британії
Анотація: Протоколи засідань Української Видавничої Спілки від 15.05.1949 р. (ча ...
Детальніше...
Автор: Українська Інформаційна Служба в Лондоні
Спосіб відтворення: оригінал
Націоналіст
НаціоналістКатегорія: Журнали
Анотація: Журнал Української Національної Асамблеї - Української Народної Са ...
Детальніше...
Автор: УНА-УНСО
Спосіб відтворення: оригінал
Календар-альманах "Мітла"
Календар-альманах Категорія: Альманахи
Анотація: Ukr. “Українці  — народ,  що  носить  у  душі ...
Детальніше...
Автор: "Мітла"
Спосіб відтворення: оригінал
Альманах Українського Народного Союзу
Альманах Українського Народного СоюзуКатегорія: Альманахи
Анотація: Щорічний збірник Українського Народного Союзу (УНС). Перше видання &nb ...
Детальніше...
Автор: Український Народний Союз
Спосіб відтворення: електронна копія
Більше...

Веб-дизайн