В 1932 році вступив до Юнацтва ОУН, а з 1934-го — дійсний член Організації. Під час польсько-німецької війни потрапив у німецький полон, де перебував до січня 1941 року. Після звільнення проводив військовий вишкіл молоді у Любліні (Польща). У цьому ж році вступив до Дружин українських націоналістів, де стає четарем в легіоні “Нахтігаль”. У 1943 році на Жовківщині займався вишколом сотні УПА.
В липні 1944 року ця сотня перейшла до лісового масиву на території Яворівського військового полігону і 20 липня разом з сотнями “Залізняка” (командир — Іван Шпонтак), “Ема” (командир — Дмитро Пелип) та боївками підпільної сітки ОУН (разом — більше 1000 бійців) здійснила на проміжку між Креховом і Жовквою спільний перехід німецько-радянської лінії фронту
Належав до Юнацтва ОУН та виконував функції зв’язкового. Влітку 1943 року за підпільну націоналістичну діяльність був заарештований гестапо. Качор перебував у тюрмах Бродів, Золочева та на Лонцького у Львові. У жовтні 1943 р. етапований до німецького концентраційного табору Аушвіц де просидів до січня 1945 р. Відтак, з наближенням фронту, переведений до концтабору Маутгаузен в Австрії, а у квітні – до табору Ебензе в тій же Австрії. У травні того самого року був звільнений американською армією. Потім три роки перебував у таборах для переміщених осіб у Західній Німеччині.
Ольга Ільків (“Роксоляна”, “О. Звіробій” — зв'язкова Романа Шухевича. Політв'язень, 14 років провела в радянських тюрмах. На початку 1950 р. Роман Шухевич через Галину Дидик передав для Ольги «штафетку» (зберігається у ГДА СБУ), в якій рекомендував їй переїхати з родиною на Донбас та створити там осередок ОУН. 14 березня 1950 р. (за день до переїзду) “Роксоляна” поїхала до Львова, щоб попрощатися з подругами, але була заарештована співробітниками МДБ.
У 1952 року засуджена Особливою нарадою при МДБ у Києві на 25 років. Ув'язнення відбувала в Олександровській, Володимирській централях та Іркутській області. Звільнена 6 лютого 1964 року.
Від вересня 1964 р. працювала санітаркою в Львівській обласній лікарні, від 1966 р. — у домоуправі м. Львова двірником, щоб отримати помешкання та забрати дітей з інтернату. З 1972 р. до виходу на пенсію (1976) працювала у Львівському історичному музеї. Указом Президента України від 17 січня 2008 р. № 32 Ольга Ільків нагороджена Орденом княгині Ольги ІІІ-го ступеня.
Да́рія Гуся́к (псевдо “Дарка”, “Нуся” — зв'язкова генерала УПА Романа Шухевича, активістка ОУН. Кавалер ордена княгині Ольги III ступеня. У 1950 р. заарештована і з 2 березня утримувалась радянськими спецслужбами в тюрмі “на Лонцького” у Львові. Після року перебування в тюрмі перевезена до Києва для продовження слідства. Рішенням комісії Особливої наради при МДБ СРСР засуджена за ст. 54.1а КК УРСР (“зрада Батьківщини”) на 25 років тюремного ув'язнення, яке відбувала в тюрмах Верхньоуральська та Володимира. Згодом відправлена в с. Барашево (Мордовія).
21 квітня 1944 р. в урочищі Гурби на Рівненщині відбувся бій південної групи УПА-Північ «Богун» під командуванням Петра Олійника — «Енея» та з’єднання «Холодний Яр» УПА-Південь проти військ НКВД. Загальна кількість упівців разом з місцевими мешканцями, які до них приєдналися, становила близько 5 тисяч. Південна група УПА мала 2 батареї гармат і кілька мінометних ланок.
Війська НКВС мали авіацію, яка виконувала розвідувальні функції, бронепоїзди, 15 легких танків, кінноту. Загальна кількість солдатів становила близько 30 тис. 1 березня 1944-го у Рівненській області розпочалася мобілізація військовозобов’язаних до лав Червоної армії. До мобілізаційних пунктів відправлено 10 тис. осіб. Найзапекліші бої відбулися 21-25 квітня. Знищивши понад 900 більшовиків, підбивши 5 танків, бійцям УПА вдалося вирватися з оточення ворога, який переважав у силі.
Сили НКВД спалили навколишні села Гурби й Антонівці, а мешканців вивезли. Кількість загиблих військових і цивільних під час тих подій донині точно не встановлена.
Пройшов вишкіл у дивізії “Галичина”. Воював у лавах УПА на Бродівщині під керівництвом сотенного “Чорняка”
Учасник національно-визвольної боротьби, художник, музикант. У 1946 р. створив підпільну групу «опришків». Співпрацював з підпіллям ОУН: вів розвідку, їздив на Схід України по медикаменти, поширював заборонену літературу; неодноразово з боєм виривався з рук енкаведистів. Весною 1951 р. перейшов у збройне підпілля УПА, брав участь у боях. У грудні 1952 р. заарештований на призначеній провокаторами зустрічі. Через 3 місяці побоїв і катувань у Тернопільській тюрмі Військовий трибунал Прикарпатського округу виніс смертний вирок, який через 7 місяців був замінений 25-річним ув’язненням. Відбував покарання у таборах поблизу м. Воркута (Респ. Комі, РФ). Був учасником повстання 1955 р. на 4-й шахті. Від 1956 – у таборах Мордовії (РФ). 1977 року звільнений. Жив у Києві, зазнав переслідувань за дружбу з правозахисниками. У 1988 р. емігрував до Канади. Створив десятки екслібрисів відомим політв’язням (збереглося бл. 70), оволодів технікою лінориту (бл. 20 портретів), намалював десятки картин.