Звірства московського окупанта в Донбасі в 1941 р.

Автор Явір Василь

До всіх жахіть, що поніс і несе український народ в боротьбі з московським окупантом, як то — терор Чека в 1917- 1922 роках, штучний голод в 1932-1933 роках, разом з репресіями і депортаціями, кривава єжовщина, безчисленні Вінниці, десятки Корюківок (морд в 1943 р. 12-тисячної людності німцями і росіянами), треба ще додати, як окремий факт московського большевицького звірства те, що було застосоване супроти людності Донбасу в 1941 році, перед приходом німців.

З початком німецько-російської війни (22. червня 1941 р.) невсипуще око НКВД в Донбасі одержало від сатрапа Берії всі повновластя на життя й смерть шахтарів і металюрґів, як людей ворожого ґатунку. (Ану ж, як німці висадять десант і разом із донбас'івцями захоплять непошкоджену індустрію!). Почались повальні арешти неблагонадійних щодо антибольшевизму чи націоналізму. Звичайне спізнення чи якийсь інший дрібний випадок карався арештом \ спроваджен ням до тюрем. Тюрми настільки були переповнені, що 25 відсотків арештованих гинуло, не вспіваючи пройти слідства — без відповідної кількості повітря й води в камерах.

Як тільки стало відомо Кремлеві, що панічний відступ червоної армії в більшості пояснюється «зрадою» українців, і що українська людність дає притулок і переховує «дезертирів», що дві шахтарські дивізії, скомплектовані з донбасівців для вдару по німцях, перейшли під Запоріжжям на німецький бік, — Кремль запроваджує тотальну підготову нищення людності Донбасу і його індустрії. Так почалась звіряча вакханалія руйнування шахт, домен, фабрик, коксозаводів, елеваторів, товарових складів, вкупі з масакрою людей.

Як показали свідки, три тижні перед приходом німців в Юзівку (Сталіно), в міській тюрмі по ночах, при гуркоті моторів автомашин, розстрілювано заарештованих. Ці свідки мешкали рядом із тюрмою, чули, як безперебійно працювала автоматична зброя, як несамовито кричали жінки й чоловіки, і як щопівгодини відчинялись тюремні ворота, щоб випустити декілька автомашин, набитих тілами замордованих.

Вранці 20. жовтня 1941 р. німці без бою зайняли м. Юзівку (Сталіно). Дивізія, що мусіла прийняти бій з німцями за город і в більшості була розташована в районі Риковки, відмовилась воювати, а штаб тієї дивізії ще 19. жовтня завваживши на трубі-велетню металюрґійно- го заходу прапор із свастикою, що його повісили заводські робітники, прийняв це за німецький десант, що висадився в заводі і... панічно втік в район Макіївки.

О десятій годині ранку того ж 20. жовтня гурт жінок кинувся до міської тюрми за своїми кревними. Тюрма була пуста, подвір’я виметене j посилане жовтим піском, а камери, як одна, повідмикані. На кухні на столах лежали неторкнуті 200-грамові пайки хліба, приготовані приблизно на 600 осіб. Раптом крик жінки на подвір’ї тюрми. Вона побачила в одному кутку товстий шар вапна, що вибивався з-під піска, їй захотілось набрати цього вапна для побілки хати; стала гребти, натрапила перше на якусь ганчірку, а потім на ногу в дирявому черевику. Назбігалися люди, стали копати, і так відкрили першу яму з замордованими. Так були знайдені і розкопані чотири ями-льохи, з яких витягнуто 192 трупи. Цей морд блискавично став відомий усьому Донбасові. Тисячі людей з Макіївки, Харкова, Єнакієва, Константиновки, Горловки, Єсиноватої і інших міст і рудничих селищ —- ішли дивитись на своїх помордованих побратимів. Кожний ішов, бо кожного пронизувала жахлива думка, — а може, там лежить чоловік, батько, брат чи сестра. Сім днів німецька жандармерія дозволяла дивитись на ці збезчещені людські тіла, сім днів безперебійно йшли, шереги за шерегамми, донбасівці — віддати своє останнє прощай братам і сестрам по праці і долі, цим мученикам за Україну, за краще життя Нації.

dd copy

Серед трупів були жінки, чоловіки й діти. Це все в більшості були робітники, колгоспники і інтелігенція Донбасу. Серед закатованих лежало декілька ранених фронтовиків-червоноармійців, яких московський кат, арештувавши, теж замордував. Лежав там і моряк із чорноморської фльоти, людина великого зросту, з широкими плечима. Його обличчя, руки й груди були поранені при допиті. Очі пошкоджені. Моряцькі штани й сорочка пропитані згустками чорної запеченої крови, яка не піддалась реакції вапна. Лежало тут і мале дівча-каліка з короткою ногою і з вирваним волоссям. В багатьох трупів в роті були ганчірки й вапно. Вони, видно, вмерли від задушення, від браку повітря, декілька годин пізніше. Декілька родин знайшли в цих ямах своїх кревних. Одна дівчина знайшла свою сестру, що була заарештована під час спроби забрати свій радіоприймач в металюрґійному інституті, що був конфіскований з початку війни владою.

В цей час були знайдені масові могили . помордованих в околицях Рутченкова (передмістя Юзівки), але німецьке командування. не дозволило ті могили розкривати, боячись за «спокій».

До цих жахливих фактів треба додати ще один — ще жахливіший — це роз- стріл дітей фабрично-заводських і ремеслових шкіл у Холодній Балці, недалеко Макіївки. Цих дітей, порядком наказу, зганяли до Юзівки (Сталіно) і кольонами відправили по шосе Макіївка, в кількості 800-1000 осіб. Цих нещасних супроводили три чи чотири танкетки НКВД, буцімто для охорони від німців, що насідали по п’ятах. Бачачи, що діти поприставали; скоро не йдуть, їх над вечір заведено в лощину, вистроєно в одну кольону і порозстрілювано кулеметами з танкеток. З цієї пекельної масакри все ж таки пощастило парі десятків дітей врятуватись, і вони розповіли людям про цей злочинний акт дітовбивства.

Отже, при скромному підрахунку, в самій Юзівці і Рутченкові кремлівський кат за місяць до приходу німців згубив десять тисяч синів і дочок України

Так за волю, за Українську Державу, шахтарі й металюрґи Донбасу і їх діти заплатили своїм життям найлютішому ворогові людства — червоній Москві. Ця свята кров, ці страшні, ні з чим не порівняні муки і страждання, зобов’язують нас, українців на чужині сущих, з’єднатися в один п’ястук і згуртувати інших для остаточного бою з московським окупантом.

_______________________________________________________________

*Архів ОУН в УІС-Лондон.- Біблотека. - Газети. - “Український самостійник”. - 1952. – 14 вересня. - С.3.

 

Про нас

The Ukrainian Information Service (UIS London) is an information bureau established in London during the 1970s as the successor of the Ukrainian Publishers. Originally, the aim of UIS London was the dissemination of factual information about Ukraine, in particular, Ukrainian politics, history and current affairs.

Since its inception, UIS London has liaised with government officials, think tank organisations, the mass media and charities working to raise the profile of Ukraine in the UK and strengthening bilateral relations.

The collection of documents, related to this activity, formed the foundations of the archives, situated on this web-site.

Although the nature of work UIS London undertook altered after Ukrainian independence, the basic tenets of promoting, advocating and strengthening Ukraine has remained.

Спілкуйтеся з нами

Like what you see?

Натисніть на кнопки нижче, щоб слідувати за нами, ви не пошкодуєте ...