Україна в боротьбі. (Боротьба українського народу на східньо українських землях в роках 1941 — 1944.)*

Автор Е.П.

Я не можу забути молодого хлопця із Маріюполя Володю К. і його меньшого брата. Його батька розстріляли большевики за приналежність до СВУ, коли йому було десять років. Батьківський заповіт глибоко закарбувався йому в серці. Він шукав правди. Він заснував у большевицькій школі, будучи учнем 8 кляси, в 1940 р, в Маріюполі "Товариство Чорного Тризуба". Коли я зустрів його в травні 1942 р. він заявив, що чекає мене вже кілька років. Найбільшою радістю для нього була самостійницька література, яку я йому дав прочитати. Усі ті книжки він переписував разом зі своїм 14 літним братом днями і ночами, щоб могти їх дати читати товаришам. Він скоро зорганізував революційний гурток серед молоді Маріюполя, а коли грозив йому арешт перейшов в підпілля і працював вперто з величезним успіхом в інших районах Донбасу. Організував молодь в багатьох селах південних районів Донбасу, розкидав в театрах і кінах листівки. Його в 1943 р. заарештували німці та вивезли в концлагер Дахав, а опісля в Дору.
В маю 1945 р. звільнили його американці.

В Миколаєві над Чорним Морем, сидячи на кватирі одного самостійника я пізнався з його сином, червоноармійцем,що тому три дні втік був з червоної армії, коли вона залишала Донбас і прямувала до Дніпра. Він був капітаном червоної армії і служив від 1939 р. у війську. Перед тим не знав нічого про Український визвольний рух. Але коли червона армія зближалася до Дніпра і його частина стояла на Донбасі, він довідався про українську самостійницьку діяльність, про Бандеру про ОУН та про УПА. Робітники дали йому читати листівки і самостійницьку літературу. Він переконався,що український визвольний рух - це сила перед якою майбутність. Тому забрав він ще чотирьох червоноармійців і втік з армії, щоби дістатися до УПА і воювати за Самостійну Україну. Цей факт нехай послужить як доказ, який вплив мала самостійницька діяльність на населення України навіть на теренах занятих большевиками.

Або інший факт: В різних містах України стояли баталіони, силою зорганізовані з полонених червоноармійців. Треба знати, що перед полоненими червоноармійцями стояла ділєма: згинути голодовою смертю в німецькому полоні, або "добровільно" зголоситися до німецького війська, таких в "добровільних" баталіонів в Україні було декілька. Один такий баталіон стояв в Сталіно. В його склад входили: кавказці, кубанці і інші. Коли я навязав контакт з баталіоном і роздав поміж них самостійницьку літературу, весь баталіон станув під стяг української самостійницької боротьби. Члени баталіону доставляли зброю, перевозили і розкидали листівки,робили пропаганду між другими баталіонами, виконували атентати на німців, занималися курієрською службою, а коли дістали наказ , щоби перейшли до УПА, вони вистріляли всю німецьку команду перейшли в ліс. Це що було публікою,це лише сота часть цієї геройської боротьби, яку вів український народ в роках 1941-1944 на Східних Українських Землях. Багато ще сьогодня не можна писати, бо ще живуть люди і продовжують боротьбу, яка є жорстокішою, як проти німців. Деякі, що згинули, лишили своїх рідних і про них теж не можна писати. Визвольна боротьба проти німців в час другої світової війни знайде ще істориків, які обєктивно насвітлять ці геройські креваві часи. Хочу на цьому місці запитати всіх большевицьких, Хрущових, гречух, Корнійчуків, бажанів і інших росовичів; Де вони були в той час коли німецькі садисти руйнували Україну, нищили народ, стріляючи тисячі і вивозячи на каторжні роботи в Німеччину. Чому вони не боронили народу? Чому не організували самооборони? Вони всі сиділи в Уфі, в комфортових готелях і писали відозви до українського народу,щоб він боровся та саботував прикази німців. Виголошували братиславі промови через радіо, що Сталін не знав про голод 1933 р. - 34- р., що він виновників покарає, взивали до вірності Сталінові, а Сталін за це винагородить український народ і дасть йому самостійну Україну. А український народ в той самий час кровавився і провадив боротьбу з наїздником, і боротьбу цю організували не сталінські лакеї — квіслінги, Хрущові, мануїльські, а український визвольний рух з революційною самостійницькою ОУН на чолі, що зразу як тільки німці заарештували український уряд, що повстав проти волі німців ЗО.6.1941 р., перейшла до протинімецької акції і керувала визвольною боротьбою по всій Україні. Народ діставав докладні інструкції і вказівки, - як відноситися до всіх приказів німців, були створені самооборонні відділи, а опісля і Українська Повстанча Армія, яка хоронила народ перед терором і врешті Українська Головна Визвольна Рада /УГВР/ Революційний Підпільний Уряд України, що керує і зараз боротьбою в Краю. Один з членів розгромленого німцями львівського уряду перевів інспекцію майже всіх областей України в 1942 р. Чому цього не зробили панове мануїльські і Хрущови? Ми не стрічали на Україні ніяких нелегальних проти німецьких відозв підписаних квіслінгами, Хрущовими, дарма, що мали до диспозиції все, навіть агентів на тилах німців. Лише 1943 р. вислав Сталін на Україну банди, які складалися не з українців, лиш з москалів, жидів і сибіряків та інших і вони знищили то, чого не зумів знищити німець, ограбили українське населення, спалили маса українських свідомих сіл, і мордували селян яких сини і доньки були розстріляні німцями за самостійницьку роботу. Чому разом з тими бандами не прийшли панове мануїльські на Україну? Тепер вони прийшовши в Україну разом з новим большевицько-московським наїздником, опльовують тих, що захищали народ перед німец[ь]ким терором в імя самостійної України, та в імя цеї ідеї, в імя свободи людини і народів поневолених
Москвою дальше боряться. Та не довго вам зрадникам разом зі своїми московськими хлібодавцями гнобити народ. Гнів народа над вами мов буря висить, і недалекий вже той час, коли ті самі робітники з Донбасу, Харкова, Києва, Запоріжжа і Кривого Рогу, ці самі селяни з колхозів, що боролися проти німців в імя самостійної України, зметуть і вас з лиця землі.

 

/Передрук з "Українського Слова” Аргентина Ч.14. 1947р./

*Правопис тексту збережено (Ред.)

_______________________________________________________

Архів ОУН в УІС-Лондон. - “Визвольний шлях”. - 1948. - Ч.1. - С.11-12.

Про нас

The Ukrainian Information Service (UIS London) is an information bureau established in London during the 1970s as the successor of the Ukrainian Publishers. Originally, the aim of UIS London was the dissemination of factual information about Ukraine, in particular, Ukrainian politics, history and current affairs.

Since its inception, UIS London has liaised with government officials, think tank organisations, the mass media and charities working to raise the profile of Ukraine in the UK and strengthening bilateral relations.

The collection of documents, related to this activity, formed the foundations of the archives, situated on this web-site.

Although the nature of work UIS London undertook altered after Ukrainian independence, the basic tenets of promoting, advocating and strengthening Ukraine has remained.

Спілкуйтеся з нами

Like what you see?

Натисніть на кнопки нижче, щоб слідувати за нами, ви не пошкодуєте ...