"Новоросія": привид повернувся в обком*

Автор Михайло Аксанюк

Непроханий гість - гірший від татарина. У тому, що за таким принципом зустрічатимуть Декларацію про державний суверенітет України в Кримському, Одеському та, власне, в більшості обкомів КПУ, навряд чи в кого були сумніви. З іншому випадку постало б питання: яким основоположним принципом керувався довгі роки при доборі периферійних кадрів відомий цеківський "селекціонер і українолюб" Г.Крючков?

Але все ж, щоб дійти в апаратних затіях з приводу Декларації до таких яскравих симптомів пролетарського інтернаціоналізму, як викликання... "духів минувшини", приміром, російської імператриці Катерини Другої з її мертвонародженим дітищем - "Новоросією"! На подібне виявились здатними лише одеські вихованці й послідовники нинішнього радника ЦК...

Не може бути, скаже хтось, це ж абсурд! Хто заперечує? Але звернемось до неспростовних фактів.

...Переді мною - віддрукований голубою і чорного фарбами восьмисторінковий номер газети "Новороссійскій телеграф", передова стаття якої озаглавлена - "Держава духа" /тут і далі подаємо мовою ориґіналу/. Беремо перший-ліпший абзац, читаємо: "Надо поднімать самосознаніє - і отдельной лічності, і всей нациі. В "державе духа" не бивают трудни для ісполнєнія закони, ібо оні установлєни по прінципу: сердце с совестью в ладу.

Как моґло случітся, что моґушєствєнная держава інков... рухнула прі пєрвих же сопрікосновєніях с висадівшейся здесь горстью іспанскіх завоевателей? Оказиваєтся, етому предшествовал ґлубокій духовний крізіс общества інков..."

На які паралелі в умовах розпаду неосталінської імперії натякає передовиця, більш-менш зрозуміло. Важче збагнути суть "держави духа": про яку все-таки йдеться - про алегоричну чи справжню? Аж наприкінці статті спантеличеному читачеві роз'яснюють: ну, звичайно ж, не про моральні устої окраїн колишньої Російської імперії хвилюються редакція й засновники газети, а про майбутню реальну державу... "Новороссію как обособленное ґєоґрафічєскоє і социально-економічєскоє явлєніє".

Коли ж так, то що це, як не потуги гальванізації тіней минулого, викликання до життя "держав духів" чи просто - привидів?

Бо де, на якій, прикиньмо, території мала б розміститися сьогодні новоутворена "Новоросія"? Воістину, хіба що на небесах. Друге - хто стане її засновниками? Зрештою, не менш цікаво, хто ж редактори й фундатори газети з такими "державними" ідеями?

Але - за порядком. Виявляється, на перше питання в "Новороссійского телеграфа" чітка точка зору. Єдине, що при подальшому її викладі в натхненникіз-засновників "Новоросії" виникають елементарні алогізми. От, скажімо, благочинний Одеського округу УПЦ /хоча правильніше б таки - РПЦ на платформі КПСС/ архімандрит Тихон, який дає благословення "Новороссійскому телеграфу", а заодно й державі-привиду "Новоросії", так тлумачить територіальне питання: "Новороссія - Новая Россія. Но правільно думать не только о традіциях дзухсотлєтнєй давності. Наш край іздрєвлє бил краєм високой культури і цивілізованності. Вдумайтесь, сюда, Неверное Прічєрноморьє, прішол Андрей Пєрвозванний. Позже он пойдьот вглубь земли русской, но поначалу бил здесь, ґдє ми обітаєм. Андрей Пєрвозванний не прішол би в еті землі, єслі би здєсь жилі дікіє люді, варвари..."

Про всяк випадок запам'ятаємо слова інспектора Одеської духовної семінарії архімандрита Тихона про те, що не двісті років тому розпочалась цивілізація в Причорномор'ї, що й раніше тут існувала культура слов"ян та інших народів. А щодо чітких кордонів "Нової Росії", то редакція "Новороссийского телеграфа" подала їх на першій сторінці в номері за жовтень 1990 року - карта засвідчує бажану територію нової держави: від Дністра до Донбасу.

Тепер - хто редактори й багаті видавці газети /тираж-бо вже першого номера - 15 тисяч примірників!/? І тут починається суцільний детектив! Хоч у першому номері і вказується, що "Новороссійскій телеграф" відновлений в 1990 році радянсько-британською асоціацією "Огонек" - "Вариант" та асоціацією національних культурних товариств Одеси, вже в другому номері співзасновник "Огонек" зі сторінки щезає, а голова Одеської асоціації національно-культурних товариств Ф.Мільштейн публічно спростовує своє фундаторство і заявляє про абсолютну непричетність очолюваної ним асоціації до політичної афери з гучною назвою "Новоросія". Хто залишається - британська напівасоціація "Варіант"? То як - на Темзі трагнуть організувати "Нову Росію" на українських землях?..

Викликає подив своєю суперділовитістю і Одеський фонд соціальної допомоги імені доктора Гааза, який зумів уже в першому номері вмістити на півсторінки власну рекламну афішу з повними реквізитними даними. І це при тому, що сама редакція ні в одному номері не подала власної адреси ні друкарні, де газета виходить у світ. Але не будемо більше інтригувати - аж через чотири місяці після початку виходу "Новоросійського телеграфа", 8 січня 1991 року, стане ясно, що газета - не просто підпільна фальшивка з 15-тисячним тиражем, а, так би мовити, "лівий товар" Одеського обкому компартії України! /.../

Слід зазначити, що привид "Новоросії" з"явився ще задовго до описуваних подій - під час підготовки місцевого військово-ідеологічного активу до серпневої зустрічі з М.Горбачовим та Д.Язовим. Якраз на цій зустрічі член Одеського обкому КПУ, начальник політуправління округу В.Плеханов запропонував свій варіант боротьби з "розгулом" демократії, українськими та молдавськими сепаратистами": якщо, мовляв, законні інтереси наших сімейств і російськомовного населення будуть ущемлятися, армія виступить на захист завоювань соціалізму зі зброєю в руках.

А тоді, в серпневі дні, в одній з республіканських газет промайнула тільки коротенька звістка: в Одесі з’явився "Союз новороссов". І ще: мета групи одеських науковців, що об"єдналися в нову міжпартійну організацію, - побудова на півдні України економічно й політично незалежної Демократичної республіки Новоросії. Згодом з опублікованого "Новороссійскім телеграфом" проекту статуту майбутніх засновників "Новоросії" та карти їх держави стане відомо, що йдеться про елементарне відторгнення від суверенного члена OOН - України - частково або повністю територій 8 /восьми!/ її областей: Одеської, Миколаївської, Херсонської, Кримської, Кіровоградської, Дніпропетровської, Донецької та Запорізької.

Які підстави для цього? Хто-хто, а лідер створюваного "Демократического союза Новороссии и Бессарабии" професор юридичного факультету Одеського університету Олексій Сурилов чудово розумів що для державного новоутворення як мінімум потрібен самобутній народ, який того прагне. Адже приклав свою руку і досвід, виконуючи спільно з колеґою-юристом М.Каракашем спецзамовлення Москви до розчленування сусідньої республіки Молдови і утворення так званих Придністровської і Гагаузької республік. /.../

Проторивши дорогу пошуків народу, який би прагнув самовизначення на українській землі як суб"єкт союзного договору, одеські "теоретики з національного питання" почали й атаку на суверенітет України. А коли пошуки увінчалися пшиком, О.Сурилов і компанія просто... "сконструювали" його. "Новороси, - мовиться в проекті статуту "Демократичної спілки Новоросії", - етнос, що складається з переселенців на обширні пусті землі Північного Причорномор'я". /.../ На думку "теоретиків", "вирішальний вплив на виникнення новоросійського етносу справили народи Росії та України". Мабуть, читач усвідомив, чия рука водила пером автора проекту статуту: не прижився "совєтський" народ, спробуємо свіжий сурогат - "новоросійський".

Журналісти почали допікати О.Сурилова: чи ввійде незалежна "Новоросія" до складу СРСР як суб"єкт союзного договору?

- Вона входитиме до Східної Європи, - чітко розтлумачив він позицію "новоросів". /.../

Історія південноукраїнських земель, в тому числі й тих, що простягаються довкола Білгорода-Дністровського, Одеси, Миколаєва - непроста. Але вона вчить народи, що здавна заселяли ці землі, шанувати як власні, так і чужі культурні й історичні цінності. Ідеологи ж сучасної тоталітарної системи, що розпадається, як і в роки панування російського самодержавства, нацьковували і нацьковують одну підневільну націю на іншу - сусідню, розвиваючи, між тим, як правило, так звану об'єднавчу російську культуру. Хоч, власне, не позаздриш і народові-гегемону, що попутно й сам потерпів, виконуючи "старшобратівську" місію на приневолених царатом та совєтським тоталітарним режимом причорноморських землях. /.../

А яка ж вона - справжня історія народів, що в різні часи заселили землі Причорномор"я? Знати її зараз болгарам, українцям, росіянам, гагаузам та іншим народам, як показують останні політичні афери компартійного апарату, життєво важливо, - бо якраз на грубій фальсифікації історичних подій і фактів тільки й можна зберегти на півдні України заповідник неосталінізму під фальшивою вивіскою "Новоросія".

"За Вільну Україну", 21.V.-1991 року.

__________________________________________________________

*Архів ОУН в УІС-Лондон. - Журнали. - “Українські проблеми /український політичний дайджест — додаток до журналу/”. - 1991. - Січень-червень. - Ч.1. - С.30-32.

Про нас

The Ukrainian Information Service (UIS London) is an information bureau established in London during the 1970s as the successor of the Ukrainian Publishers. Originally, the aim of UIS London was the dissemination of factual information about Ukraine, in particular, Ukrainian politics, history and current affairs.

Since its inception, UIS London has liaised with government officials, think tank organisations, the mass media and charities working to raise the profile of Ukraine in the UK and strengthening bilateral relations.

The collection of documents, related to this activity, formed the foundations of the archives, situated on this web-site.

Although the nature of work UIS London undertook altered after Ukrainian independence, the basic tenets of promoting, advocating and strengthening Ukraine has remained.

Спілкуйтеся з нами

Like what you see?

Натисніть на кнопки нижче, щоб слідувати за нами, ви не пошкодуєте ...