Чого хоче Москва?*

Автор інж. Д.Шалдій

9 травня 1955 р. в Москві урочисто відсвятковано десяту річницю перемоги над Німеччиною. Передовиці всіх совєтських газет широко розписалися про »мудрість« компартії, її керуючого ядра - ЦК КПСС та про єдність компартії з народом, що привела до перемоги в друJ:ій світовій війні. Статті вихвалюють перевагу »соціялістичноrо« устрою пад капіталістичним та потужність совєтської економіки. У Великому Театрі в Москві 8-ro травня ц. р. відбулося урочисте засідання совєтських партійних та громадських організацій, разом із представниками совєтської армії. На засіданні головну промову виголосив маршал СССР, командувач Прикарпатською військовою округою, І. С. Конєв, бо Жукова на засіданні не було. Він у той час перебував у східній зоні Берліну із спеціальним дорученням. В ЦК КПСС, як видно, вирішено просовувати на чолове місце в Кремлі маршала Конева, який у вищих військових колах СССР е досить поважним конкурентом Жукова. Хоч Жуков і Конєв особисті друзі, а особливо були ними під час другої світової війни, але побічні відомості вказують на те, що між маршалами Жуковим і Коневим ведеться боротьба за впливи в армії та у військовому відділі ЦК КПСС. Маршал Конєв сьогодні є командиром усіма наземними силами СССР і заступником Жукова. Врешті, він же - головнокомандуючий об'єднаних збройних сил СССР і сателітних держав. У промові Конева на урочистому засіданні »перемоги«, лише один раз згадано про Сталіна, як про головнокомандуючого збройними силами СССР під час другої світової війни. Зате ввесь час наrолошувано ролю компартії, дружбу совєтських народів, могутність совєтської армії. і т. п. Дуже характеристичним е те, що в противагу сталінському тосту, який він був виголосив за російський народ 9-ro травня 1945 року на бенкеті »перемоги« в Москві, ані словом не згадано у промові Конева за »старшого брата«, зате з великим натиском підкреслено ролю всього »совєтського народу« і на честь його виголошено »здравницю«. Явище це нe випадкове. Воно було заздалегідь запляноване й продумане. За останній час у »Красной Звезде« поступово витягається на денне світло, поряд із совєтським патріотизмом, також і пролетрський інтернаціоналізм, який по війні, і в зв'язку із »ліквідацією« Комітерну був переданий до »архіву«. Про пролетарський інтернаціоналізм також згадав і Жуков у своїй промові в Берліні 8-ro травня ц. р., складаючи вінки на пам'ятник совєтським воякам.

Пролетарський інтернаціоналізм та ненаголошування провідної ролі »старшого брата« не означають, що в колах ЦК КПСС. відмовилися від російського шовінізму. Але сьогодні, в обличчі третьої світової війни, коли стоїть питання »або, або«, коли знову пропагується, що совєтська армія це — армія, яка покликана «звільнити» від капіталістичного поневолення всі народи світу, таке наголошення про «старшого брата« на міжнародньому форумі Москві не вигідне, тим більше після об’яви, що в СССР створилися «нові соціялістичні« нації. У своїй промові Конев сказав: «Найважливішим вислідом другої світової війни стала корінна зміна міжнародніх обставин на користь демократії і сопіялізму. Поряд із світовим капіталістичним табором створився могутній світовий табір соціялізму й демократії, на чолі з СССР і Китайською Народньою Республікою, який об’єднує 12 країн з населенням 900 мільйонів... Але співпраці та нормальним відносинам поміж усіма країнами демократичного табору перешкоджає політика імперіалістичних держав, спрямована на викликання нової світової війни. Це вимагає від СССР і країн народньої демократії вживати всіх заходів до об’єднання своїх зусиль, щоб перешкодити і знищити раптову агресію, звідки б вона не з’явилася. Совєтська армія тепер має таку сучасну військову організацію, яка відповідає вимогам часу, вона могутня, а у військовому відношенні підготована згідно з вимогами сучасних воєн. Вояки навчаються в найтяжчих умовах перемагати сильного, активного й технічно озброєного ворога і вони з честю виконають усі завдання партії. Пліч- о-пліч з совєтськими вояками будуть воювати братні армії держав народніх демократій ...« Конєв закликав армію вже тепер готуватися до майбутніх зударів з ворогом, а совєтське населення — до зміцнення обороноздатносте армії та країни. З промови бачимо, що Москва, не дивлячись на заяви про мир, ані на крок не відступає від власних імперіалістичних агресивних плянів, а навпаки — приготовляється здійснювати їх навіть шляхом збройної сили. Не встиг світ перечитати промову Конєва й розпізнати до чого вона спрямована, як 11 травня всі совєтські газети повідомили про Варшавську нараду представників «самостійних республік» СССР і його сателітів з метою «забезпечення миру« в Европі.

Одночасно в Москві відбувається 5-та Всесоюзна Совєтська Конференція прибічників »миру«, а в газетах опубліковано «Пропозиції совєтського уряду в питаннях скорочення озброєння, заборони атомової зброї та усунення загрози нової війни«. Совєтський уряд опублікував деклярацію, яку, на його думку, повинні були б схвалити ООН і перевести її в життя. Читаючи деклярацію та порівнюючи її з промовою Конєва, промовою Корнійчука на нараді »миру« і Булганіна — стають зрозумілими всі хитрощі Москви. Варшавська нарада — це фактично намагання совєтського уряду поставити на своєму боці поневолені ними народи сателітних держав, які сьогодні мають ще якусь провізоричну самостійність, а під час третьої світової війни будуть цілковито підпорядковані Москві. Сам зміст деклярації і надалі залишає за Москвою і державами »народніх демократій» перевагу у збройних силах над західнім світом. Згідно декларації, США мали б мати до 1,500.000 вояків, СССР — 1,500.000, Китай — 1,500.000, Англія — 650 тис. і Франція — 650 тисяч. Таким чином Москва разом з червоним Китаєм мала б З мільйони вояків, а США разом — 2 мільйони 250 тис. Як бачимо різниця невеличка! (?), якщо брати до уваги ще й те, що СССР намагається виелімінувати Францію та її збройні сили з Атлантійського пакту, а Англію зневтралізувати. Деклярація забороняє озброєння Німеччини, отже табір »капіталізму« був би зовсім безсилий проти табору »соціялізму«. Цього якраз і хоче досягти Москва своєю деклярацією. Бо навіть коли б була переведена в життя і друга частина декларації, однаково Москва мала б у своїх руках перевагу та підготовляла б свої збройні сили в резерві. В декларації ані словом не згадано, напр., про таку парамілітарну совєтську організацію, як ДОСААФ, у якому в найширшому засязі навчаються совєтські військові резерви. ДОСААФ охоплює все совєтське населення віком до 40 років, а навчання в ньому переводиться цілковито за воєнним зразком. ДОСААФ керується Президією, яка складається з офіцерів совєтської армії високих ранґ. Його очолюй генерал-ляйтенант Грітчін, який має трьох заступників-генералів і головний штаб ДОСААФ-у. Головний штаб керується безпосередньо військовим міністерством СССР та Головним Політичним Управлінням. Отже, ДОСААФ є цілковито мілітарною організацією СССР, яка нараховує кільканадцять мільйонів боєздатних і вишколених вояків. Совєти пропонують, щоб контролю й нагляд над збройними силами всіх країн здійснювали члени спеціальної комісії, до якої, зрозуміло, ввійдуть і представники СССР. Тому, що деклярація передбачає повний доступ членів комісії до всіх об’єктів контролі, стає зрозумілим, що совєтські члени комісії будуть займатися на широку скалю шпигунством, диверсіями й саботажем у таких країнах, як США і Англія. Що так буде, стверджують факти шпигунства членів Невтральної Комісії в Кореї, до якої ввійшли представники Польщі та Чехо-Словаччини. Коли б була здійснена ця совєтська деклярація, то військові резерви СССР, Китаю та сателітів будуть набагато перевищувати резерви США і Англії. Готуючись до нападу, Москва вже сьогодні має більше ніж 4,800.000 вояків, сателітні країни — до 2-х мільйонів, а червоний Китай — 10 мільйонову армію. Зрозуміло, що під, час війни армія буде в кілька разів збільшена, тим більше, що ефективність використання совєтського населення для війни набагато вища, ніж на Заході. В СССР у всіх галузях господарства і промислу працюють також жінки й підлітки. Жіноча і підлітків праця вСССР застосовується дуже широко як за мирних, так і воєнних часів. Згідно офіційних совєтських публікацій питома вага жіночої праці в промисловості СССР під час другої світової війни (в 1942 році) досягла 55 °/о, а в 1940 році була лише на 38 °/о. В 1943 році в порівнянні з 1942 роком вона підвищилася ще на 11 °/о. Отже під час війни совєтські військові резерви набагато збільшаться за рахунок праці жінок, чого якраз немає на Заході. Большевики пропонують, щоб США зліквідували всі військові бази в чужих країнах, але не говорять про ліквідацію військових баз СССР в сателітних державах. Вони твердять, що військові бази сателітних держав — це бази не СССР, а країн »народніх демократій*. Москва дуже хоче ліквідації американських військових баз, щоб нарешті проломити кільце, яким її оточили США. Ліквідація військових баз США в чужих країнах уможливить Москві поступове, але швидке опанування нових країн підривною працею п’ятих колон та підсилюванням партизанських повстань у колоніяльних країнах.

Як відомо, розширення московсько-імперіялістичних сфер впливів за рахунок Балканів, Польщі та Східньої Німеччини значно поліпшило воєнно-стратегічне становище СССР на європейському континенті. Балкани вже довший час цікавили низку європейських держав та Росію-СССР. Через Моравсько-Варарську долину лежить найкоротший шлях із центральної Европи до Середземного моря, до Дарданеллів та Мармурового моря. За впливи на Балканах увесь час зударялися між собою Росія, Австро-Угорщина, Англія, Німеччина та Італія. В часи першої світової війни на Балканах відбулися величезні воєнні бої, бо кожна з воюючих країн бажала заволодіти Балканами й забезпечити за собою важливі стратегічні позиції на Середземному морі. Балкани — це брама до опанування півночі Малої Азії, просмикнення до Африки, контроля всіх середземноморських держав. В кінці 1940 року в Берліні між Гітлером а Молотовим велися дипломатичні розмови за впливи на Балканах. Не договорившись, Гітлер почав готуватись до війни проти СССР. Вимагаючи від США та Англії другого фронту, Сталін досяг того, що альянти не висадились на Балканах, як того бажав Че- рчіл. Таким чином Балкани дісталися в руки Москви і вона розпочала приспішено розбудовувати свої військові бази та совєтизувати балканські держави. В 1946-49 рр. Москва зорганізувала й підтримала банди в Греції. Захоплення Греції комуністами забезпечило б совєтській армії вихід на Середземне море, дало б можливість російському імперіялізмові захопити Дарданелли та Босфор, тобто просмикнутися до Туреччини і стати твердою ногою в Малій Азії. Вилім у 1948 році Юґославії із московсько-комуністичної сфери впливу погіршив стратегічне становище Москви на Балканах. Єдність московських сателітів на Балканах порушилася.

img087-a

За останні часи Москва розпочала нормалізувати свої дипломатичні відносини з Юґославією, а на прийняттю у зв’язку з десятими роковинами звільнення Югославії від німецької окупації, в югославській амбасаді були присутніми найвищі московсько-комуністичні достойники. Таке величезне значення надають москалі Балканам, тим більше, що Болгарія і Албанія цілковито вже підпорядковані Москві. Большевики говорять про роззброєння, але не порушують між- народніх справ поладнання всіх конфліктів, які виринають через їх намагання опанувати світом. Ані словом не згадують про те, що Москва за спиною своїх сателітів уже тримає величезні армії для збройної розгри у всіх кінцях сфери власних впливів. Для Москви є важливим зліквідувати військові бази США, а про власні бази, напо., на такому важливому відтинку, як Балкани чи на Далекому Сході, СССР не згадує ні одним словом. Декляраціями про мир, які сипляться щороку, Москва намагається паралізувати збройне поготівля вільного світу проти московської агресії. Одночасно з тим, російські імперіалісти ані на хвилину не припиняють збільшення і зміцнення власних військових сил, як в СССР, так і в сателітних країнах. Москва вимагає прикладу роззброєння від США та Англії, а сама від того прикладу стоїть дуже далеко. По другій світовій війні почали організуватись збройні сили сателітів СССР під керівництвом московської військової влади. В Польщі, Чехо-Словаччині та Румунії ядром нових совєтських армій стали військові з’єднання, створені в СССР під час другої світової війни. Армії сателітів складалися не тільки з вояків, що належали до національностей сателітних держав, але великою мірою також і з москалів. Поряд із сталими військами було створено багато збройних частин та державної міліції для «охорони внутрішнього ладу«. На керівні пости в сателітних арміях Москва призначала в більшості офіцерів-комуністів, які багато років перебували в СССР і закінчили там високі військові студії. В 1946-47 роках у сателітних арміях переведено генеральну чистку офіцерського складу, а в Москву вислано на військові студії велику кількість благонадійних і перевірених офіцерів. В 1947-48 роках СССР вислав до сателітних країн свої військові місії, які фактично стали керівниками сателітних армій. Військові совєтські приписи перекладені мовами сателітів і впроваджені в життя їх армій, а вся структура і організація армій перебудована за совєтським зразком. їх уніформа фактично не відрізняється від совєтської, а в 1951 році всі сателітні армії були переозброєні російською зброєю. Крім того, в арміях впроваджено ранги, відзнаки та інституції комісарів і політруків. Організування військових сил у Східній Німеччині розпочалося ще в 1948 році, тоді, коли в Західній Німеччині й мови не було про збройні сили. В 1948 році в Східній Німеччині була сформована військова поліція, яка на початках входила до складу »фолькполіцай«. Військова поліція нараховувала на початках 7.500 вояків. До 1951 року вона кількістю значно збільшується, реорганізується та об’єднується в 24 військові з’єднання різних родів зброї (піхота, артилерія, сапери, зв’язок). Одночасно постає морська та повітряна поліції. Її кількість досягає вже до 50 тис., а до кінця 1952 року постають дивізії і військовий корпус збройних сил. У тому ж році впроваджується нова уніформа та військові ранґи. Поступово так звана »Поліцайбе- райтшафт« озброюється тяжкою артилерією, автоматичною зброєю та танками. Її розташовується в касарнях і розпочинається нормальне військове навчання. Ще в 1949 році до Москви вислано німецьких комуністів, які закінчують там військові академії і призначаються в Східній Німеччині на високі військові становища. В самій Східній Німеччині організовано 12 військових піхотних і 3 військово-морських шкіл. Літунський вишкіл відбувається виключно в СССР. Процес реорганізації і совєтизації армій сателітних держав закінчується в 1951 році. Опісля розпочато збільшення чисель- ности армій та посилено навчання для спільних дій із совєтською армією. На початках 1955 року армії Польщі, Румунії, Чехо-Сло- ваччини, Мадярщини, Болгарії, Албанії та Східньої Німеччини мали майже 1,5 міль, вояків, а в резерві підготовано ще З мільйони.

Територіяльно збройні сили сателітів поділяються так само, як і в СССР на військові округи (Румунія та Східня Німеччина мають по три, а Польща і Чехо-Словаччина — по чотири військові округи). До складу наземних військ сателітних держав, входять піхотні, танкові та мотомеханізовані з’єднання. В Польщі і Румунії існують ще окремі дивізії артилерії, в Чехо- Словаччині, Румунії і Болгарії — кавалерійські частини, а в Румунії — гірські стрілецькі дивізії. В кожній сателітній державі зорганізовано спеціяльні військові бригади для поборювання протибольшевицької партизанки і партизанські відділи для партизанських дій. В 1954 році в Чехо- Словаччині на військових осінніх маневрах був присутнім со- вєтський генерал партизанів Ковпак, який під час цих маневрів керував партизанськими діями. Воєнно-морські сили має Польща, Румунія, Болгарія та Східня Німеччина, але чисельно й потужно вони незначні. Найбільшу воєнно-морську фльоту має Болгарія. Воєнно-повітряні сили сателітних армій складаються в більшості з винищувальної авія- ції, більшість літаків якої совєтської конструкції. Бомбардувальна авіяція нечисельна. В Східній Німеччині існує 3 військові округи (Північна — штаб в Пазевалкові, Південна — Ляйпціґ та Центральна — Потсдам). Кожна військова округа має один стрілецький корпус до якого входять дві стрілецькі та одна моторизована дивізії. На початках 1955 року загальна кількість військових сил Східньої Німеччини була майже 140 тис. У зв’язку з ратифікацією паризької угоди чисельність військ у Східній Німеччині приспішено збільшується. Збройними силами Східньої Німеччини командує учасник громадянської війни в Еспанії, член компартії, Гейнц Гофман, а в армії служить велика кількість гітлерівських генералів та офіцерів. Так, напр., начальник головного штабу збройних сил Східньої Німеччини — генерал-майор Вінценц Мюллер, начальник артуправління — генерал-майор Ганс Вульц, начальник моторизації і механізації — генерал-майор Арно фон Ленський, його заступник генерал-майор Мартин Латтман, начальник штабу наземних військ, генерал-майор Бернґард Бехлер. Крім них, в армії служать генерал-майор Отто Корфес, полковники Карл Рідель, Вільгельм Адам та інші. Всі вони служили в Гітлера. Ґрунтовно реорганізовано і совєтську армію. В газеті »Красная Звєзда« від 3. 3. ц. р., в статті полковника Радкевича, пишеться, що совєтська армія цілковито реорганізована й переозброєна. Вона диспонує найновішою сучасною модерною зброєю, літунство має нові літаки з турбогенераторами та ракетовими двигунами, швидкість їх перевищує швидкість звуку. Морська фльота доповнилась новими модерними підводними човнами. Розбудовано багато нових летовищ, виряджених радарами, телебаченням і автоматичними приладдями. Артилерія механізована й автоматизована, повітряні сили об’єднані в 16 повітряних арміях, які мають на своєму озброєнні тяжкі бомбардувальники далекого засягу дій, авіо- та атомоносці. Піхота моторизована. Офіцерський склад ідеологічно вишколений і складається на 80- 90 % з членів партії.

Так в загальному виглядає прагнення Москви до миру. Отже, промова Конєва та декларація СССР — це два документи, які стоять між собою в глибокій розбіжності. Для Москви легше відмовитись від мирних декларацій, ніж зрезиґнувати від панування над світом. Маємо надію, що большевикам уже не вдасться обманути Заходу своїми новими трюками. Світ починає розуміти, що з Москвою треба говорити тільки мовою зброї, а не мовою дипломатичних конференцій чи нарад. Бо навіть переведення в життя совєтської декларації про роззброєння дає Москві перевагу над вільним світом і не знищить мілітарного потенціялу московського імперіялізму. Московську імперію-СССР треба розтрощити та розподілити на самостійні держави, лише тоді у світі запанує справжній мир.

Інж. Д. Шалдій

... «Виригнути з наших мозків намул неволі, а з серця — московську отруту. А доти від блекоти московської не буде омитий Київ, поки не омиємо від неї наші серця. Тільки вибранці Долі з тим очищеним серцем, зможуть, «вражою, злою кров’ю окропивши«, збудувати над Дніпром святиню «сім’ї вольної, нової« — вільної нації«. (Із передмови Д. Донцова до кн. «Московська отрута«)

___________________________________________________________________________________________

*Архів ОУН в УІС-Лондон. - Журнали. - “Визвольний Шлях”. - 1955. - Вересень. - Кн.6 (Ч.6-92). - С.3-9.

Про нас

The Ukrainian Information Service (UIS London) is an information bureau established in London during the 1970s as the successor of the Ukrainian Publishers. Originally, the aim of UIS London was the dissemination of factual information about Ukraine, in particular, Ukrainian politics, history and current affairs.

Since its inception, UIS London has liaised with government officials, think tank organisations, the mass media and charities working to raise the profile of Ukraine in the UK and strengthening bilateral relations.

The collection of documents, related to this activity, formed the foundations of the archives, situated on this web-site.

Although the nature of work UIS London undertook altered after Ukrainian independence, the basic tenets of promoting, advocating and strengthening Ukraine has remained.

Спілкуйтеся з нами

Like what you see?

Натисніть на кнопки нижче, щоб слідувати за нами, ви не пошкодуєте ...