Ukrainian English French German Polish Russian Spanish

Понад 10 тисяч раніше не доступних документів про історію зокрема ОУН та УПА міститиме спеціальний електронний архів в Інтернеті. Описані електронні копії систематизовані тематично та хронологічно, а сам Е-архів постійно поповнюватиметься.

19 березня, вівторок 11:00 — 12:30 Головна читальна зала наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка. вул. Драгоманова, 5.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Центр досліджень визвольного руху з участю Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» представлять результати 3-річного спільного проекту: Електронний архів визвольного руху (avr.org.ua), який вже 19 березня надасть у вільний доступ через Інтернет понад 10 000 систематизованих та описаних електронних копій документів з історії ОУН та УПА. А надалі поповнюватиметься іншими, розповідаючи про минуле ХХ століття в Україні, структури визвольного руху, політичні репресії та діяльність нацистського та комуністичного тоталітарних режимів.

ВІД РЕДАКЦІЇ: Стаття Е. М. Кодо Партизанська війна в України була надрукована в журналі-місячнику »МІLITARУ REVIEW« (V. ХL, № 8) за листопад 1960 року. »Міlіtаrу Review« — офіціяльний орган Коледжу Командування і Генерального Штабу Армії США. Пере­друковуємо її в українському перекладі, бо це одна з найкращих і найбільш об'єктивних статтей чужоземних авторів про УПА і україн­ську визвольну боротьбу. Особливе значення вона має ще й тому, що надрукована в авторитетному журналі американського Генерального Штабу Армії.

Про Автора статті, «Міlіtаrу Review» пише: »Енрік Мартінез Кодо — цивільний журналіст, живе в Буенос-Айрес. Він є редактором »Маnual dе Informaciones«, офіційного видання Секретної служби Арґентінської армії, та редактором »Ucrania Libre«, незалежної публікації в Буенос-Айрес.

Редактор » Міlіtаrу Review « подає від себе таке пояснення до статті Е. М. Кодо: »Колишні українські партизани, що тепер живуть в Арґентіні, подали інформації, на основі яких Мартінез Кодо написав свою репортажну статтю. Характер усіх партизанських воєн, а також і необхідність охорони засобів, що пов'язані з цим націоналістичним рухом за волю і незалежність — зумовили обмеженість документації, яку нормально подає »Міlіtаrу Review«. Хоч українська боротьба за незалежність у цьому столітті не увінчалася успіхом, проте треба визнати, що описані М. Кодо елементи руху можуть одного дня стати активною силою у світовому конфлікті. — Редактор«.

В січні 1996 року минуло 50 ро­ків від перших основуючих зага­льних Зборів Союзу Українців у Великій Брітанії, на яких завер­шено підготовчі заходи для зорганізування перебуваючих у цій країні українців у своїй громадсь­кій організації і започатковано статутову й плянову діяльність цієї загально-національної укра­їнської установи.

50 років — це довгий період ча­су на лише в житті окремих оди­ниць, а й у житті організованої спільноти, особливо також, що живе у чужому середовищі, під тиском різних негативних впливів на її спосіб життя.

(На фото: Василь Олеськів, 1940-і роки.)

Протеставитись усім таким впливам і не зійти з обраного шляху може лише така інституція чи організація, яка є побудована на сильних ідейно-моральних основах і організаційних засадах, що випливають з потреб і прагнень всього народу. Такі тверді й незмінні основи СУБ покладено вже на його перших основуючих Зборах в днях 19-20 січня 1946 року в Едінбурзі, Шотляндія.

Щоб краще зрозуміти, чому і як прийшло до створення цієї укра­їнської установи у Вел. Брітанії, треба схарактеризувати творців того діла, тобто тих українців, які вже під час Другої світової війни опини­лись і перебували на брітанських островах. Їх можна поділити на чотири окремі групи.

Боротьба ОУН і УПА на східно-українських землях потребує окремого дослідження з різних причин. Найголовнішою з них є те, що звичайно говориться, що ОУН і УПА діяли лише на західних землях України. З другого боку, правдою є, що діяльність цих двох формацій на східних землях припинилася скорше ніж на західних. Але коли і серед яких обставин? Та й взагалі, які були її розміри під час воєнних років і пізніше?

Термін "східно-українські землі" уживаємо тут у розумінні тих територій України, які не називаються західними землями, тобто які до вересня 1939 року знаходилися під радянською окупацією.

Дослідження боротьби на східно-українських землях мусить спиратися в першу чергу на документи. Спомини залишаються допоміжним джерелом. Як відомо, проникання і розвиток ОУН під проводом Степана Бандери на східно-українських землях розпочалися із німецькою агресією проти Радяського Союзу, тобто з приходом на ці території членів похідних груп цієї організації. Це відноситься також і до ОУН під проводом Андрія Мельника, про яку ми скажемо пізніше.

12 вересня Стефан Романів – Голова Проводу революційної ОУН, Генеральний секретар Світового конгресу українців, Віктор Рог – головний редактор газети "Шлях перемоги" та Геннадій Іванущенко – член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху, екс-директор Державного архіву Сумської області презентували сумчанам новий історичний інтернет-ресурс – сайт Архіву ОУН в Українській Інформаційній Службі-Лондон (http://ounuis.info/).

За словами Геннадія Іванущенка, котрий майже рік опрацьовував архів ОУН, що нині перебуває в Українській Інформаційній Службі (УІС) в Лондоні, минуле століття було для української нації найдраматичнішим часом її боротьби за державну незалежність. Сотні тисяч людей, хто зброєю, а хто словом, хто в бою, хто в концтаборі, а хто у вимушеній еміграції, боролися за вільну Україну. Саме завдяки їм 24 серпня 1991 року Українська держава відбулася.

На сьогоднішньому етапі ідеологічної і політичної боротьби за УССД, в умовах інформаційної війни надзвичайно актуально стоїть потреба збереження і використання державної спадщини України, акумулюваної в архівних збірках, музейних колекціях, місцях поховань видатних діячів Українського визвольного руху. Зайвим буде говорити про значення цієї інформації не тільки для популяризації серед широкого загалу, але й для вивчення стратегії і тактики, методів діяльності ОУН, біографій її визначних діячів.

Вже довгий час ОУН працює над тим, щоб створити і упорядкувати свій централізований архів. Першою відомою нам людиною, хто подав таку ідею, був Провідник ОУН Степан Бандера ще у жовтні 1951 року1. Кілька разів до цього питання поверталося керівництво Організації2. Але сталося так, що початковим етапом було створення архіву Центру досліджень визвольного руху у Львові, який ось уже впродовж 10 років успішно розвивається, працює і має за собою чимало наукових досягнень. Видає свій науковий журнал «Український визвольний рух», має багато інших видань і публікацій, провів немало семінарів, «круглих столів» та виставок для популяризації Українського визвольного руху серед наукової громадськості.

Цілеспрямованість, організованість та професіоналізм – це прикмети національно-визвольної боротьби ОУН та УПА. В часи підпільної роботи, державного будівництва чи повстанської боротьби – завжди і всюди порядок, кожен знає свої обов’язки та права. Жодної отаманщини й самоуправства. Всі сили мобілізовані на досягнення стратегічної мети, чітко сформульованої ще Степаном Ленкавським у “Десяти заповідях українського націоналіста”: “Здобудеш українську державу або загинеш в боротьбі за неї!”, “Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства і простору Української Держави”.

Важливим завданням у діяльності ОУН була пропаґанда націоналістичної ідеології та програми ОУН серед населення. Для цього був створений окремий підрозділ – референтура пропаґанди, яка вела роботу за кількома взаємопов’язаними напрямками: власне пропаґандистським, інформаційним, вишкільним. Сьогодні ми торкнемося одного з них – політичного інформування населення, що було альтернативою висвітленню подій окупантами – викривленому або й повністю брехливому. Люди дізнавалися правду про події в Україні та світі, орієнтувалися у ситуації, правильно її оцінювали, і, як наслідок, сприймали позицію ОУН і УПА.

Минуле століття було для української нації найдраматичнішим часом її боротьби за державну незалежність. Сотні тисяч людей, хто зброєю, а хто словом, хто в бою, хто в концтаборі, а хто у вимушеній еміграції, боролися за вільну Україну. Саме завдяки їм 24 серпня 1991 року Українська держава відбулася. Але чи пам’ятаємо ми все про тих людей і ті події?

Чи бережемо свідчення про них, для себе та наших нащадків? Власне цим займається член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко.

Пан Геннадій нещодавно повернувся з Лондона, де працював над впорядкуванням архівів Української інформаційної служби, відомої своєїм великим внеском у боротьбу за Українську незалежність.

Нове в архіві

The Ukrainian Insurgent Army (overviev)
The Ukrainian Insurgent Army (overviev)Категорія: Книги
Анотація: The Ukrainian Insurgent Army (overviev). A history of Ukraine`s unvanq ...
Детальніше...
Автор: Center for Research on the Liberation Movement
Спосіб відтворення: оригінал
Розмови Ярослава Стецька з Анатолієм Бедрієм
Розмови Ярослава Стецька з Анатолієм БедріємКатегорія: Рукописи, машинописи
Анотація: Текст розмов Ярослава Стецька з доктором Анатолієм Бедрієм, проведених ...
Детальніше...
Автор: Стецько Ярослав
Спосіб відтворення: оригінал
Спогади Ярослава Стецька
Спогади Ярослава СтецькаКатегорія: Рукописи, машинописи
Анотація: Відредагований текст розмов Ярослава Стецька з доктором Анатолієм Бедр ...
Детальніше...
Автор: Стецько Ярослав
Спосіб відтворення: оригінал
Captive nations. Freedom!
Captive nations. Freedom!Категорія: Інформаційні
Анотація: Freedom for Ukraine! Red Russian Army - get out of Ukraine! Freedom ...
Детальніше...
Автор: Organization of Ukrainian Nationalists
Спосіб відтворення: оригінал
Український Медичний Архів: 1984 р., ч.8
Український Медичний Архів: 1984 р., ч.8Категорія: Книги
Анотація: Це восьме число УКРАЇНСЬКОГО МЕДИЧНОГО АРХІВУ, присвячене славній пам’ ...
Детальніше...
Автор: Ukrainian Medical Ass`n of North America
Спосіб відтворення: оригінал
Більше...

Веб-дизайн