Ukrainian English French German Polish Russian Spanish

Під час останньої світової війни Західна Україна, а особливо Волинь і Закерзоння були театром кривавих конфліктів між польською меншиною (приблизно 16 % населення) і українцями (понад 64% населення)1. Польські джерела розповідають про варварське винищення десятків тисяч, а навіть сотень тисяч поляків2, здійснене українцями між літом 1943 і травнем 1945 року.

Ми не маємо наміру вникати у подробиці цих конфліктів та винищень, які самі по собі викликають осудження. Причини та умови цих конфліктів є предметом глибокого вивчення польськими та українськими істориками, що дозволить трохи краще пізнати обставини трагедії і визначити її справжні масштаби. А поки що поляки, часто перебільшуючи цифри, наполегливо звинувачують у цих винищеннях український націоналізм, зокрема Організацію Українських Націоналістів (ОУН) та Українську повстанську армію (УПА). Однак правда тут набагато складніша.

Не бажаючи захищати одних чи других, гадаємо, що настав час постаратися зрозуміти трагедію. Насамперед, треба підкреслити, що українці також були жертвами цих конфліктів. Цей факт постійно приховується польськими авторами, які, здається, не зацікавлені у кількості українських жертв польського винищення. Прагнуть лише одного – звинуватити український націоналізм, бандерівський рух, ОУН та УПА. Польський націоналізм чи польський імперіалізм звичайно не згадують і в нічому не звинувачують.

Якими ж були вихідні позиції двох національних спільнот – українського народу на своїй етнографічній території і польської національної меншості?

-     Торжественні Архиерейські Служби Божі

-     Врочисте посвячення пам'ятника Рівноапостольному Князеві Володимирові Великому

-     Чудовий концерт у Роял Алберт Гол

Неділя, 29-го травня 1988 року, була днем великої маніфестації, що відбулась у Лондоні, у відзначення тисячоріччя Хрещення Руси-України. Було це вже друге з черги величаве святкове від­значення цього історичного ювілею в Західній Европі, у рамках координованого пляну праці Европейського Ювілейного Комітету, бо перше свято відбулось у Брюсселі.

Всю довготривалу, наполегливу й нелегку підготову великого святкування в Лондоні проводив Крайовий Громадський Комітет Тисячоліття, головно його Екзекутива, а в системі цього Комітету постійно працювали кілька комісій, діючи в площині здійснення найважливіших великих проектів: спорудження пам'ятника рів­ноапостольному князеві Володимирові Великому в Лондоні, ви­дання пропам'ятної книги про українську культуру в аспекті ти­сячоліття християнства в Україні та влаштування величавого концерту української церковної музики в Роял Алберт Гол у Лон­доні.

Понад 10 тисяч раніше не доступних документів про історію зокрема ОУН та УПА міститиме спеціальний електронний архів в Інтернеті. Описані електронні копії систематизовані тематично та хронологічно, а сам Е-архів постійно поповнюватиметься.

19 березня, вівторок 11:00 — 12:30 Головна читальна зала наукової бібліотеки ЛНУ імені Івана Франка. вул. Драгоманова, 5.

Львівський національний університет імені Івана Франка, Центр досліджень визвольного руху з участю Національного музею-меморіалу «Тюрма на Лонцького» представлять результати 3-річного спільного проекту: Електронний архів визвольного руху (avr.org.ua), який вже 19 березня надасть у вільний доступ через Інтернет понад 10 000 систематизованих та описаних електронних копій документів з історії ОУН та УПА. А надалі поповнюватиметься іншими, розповідаючи про минуле ХХ століття в Україні, структури визвольного руху, політичні репресії та діяльність нацистського та комуністичного тоталітарних режимів.

ВІД РЕДАКЦІЇ: Стаття Е. М. Кодо Партизанська війна в України була надрукована в журналі-місячнику »МІLITARУ REVIEW« (V. ХL, № 8) за листопад 1960 року. »Міlіtаrу Review« — офіціяльний орган Коледжу Командування і Генерального Штабу Армії США. Пере­друковуємо її в українському перекладі, бо це одна з найкращих і найбільш об'єктивних статтей чужоземних авторів про УПА і україн­ську визвольну боротьбу. Особливе значення вона має ще й тому, що надрукована в авторитетному журналі американського Генерального Штабу Армії.

Про Автора статті, «Міlіtаrу Review» пише: »Енрік Мартінез Кодо — цивільний журналіст, живе в Буенос-Айрес. Він є редактором »Маnual dе Informaciones«, офіційного видання Секретної служби Арґентінської армії, та редактором »Ucrania Libre«, незалежної публікації в Буенос-Айрес.

Редактор » Міlіtаrу Review « подає від себе таке пояснення до статті Е. М. Кодо: »Колишні українські партизани, що тепер живуть в Арґентіні, подали інформації, на основі яких Мартінез Кодо написав свою репортажну статтю. Характер усіх партизанських воєн, а також і необхідність охорони засобів, що пов'язані з цим націоналістичним рухом за волю і незалежність — зумовили обмеженість документації, яку нормально подає »Міlіtаrу Review«. Хоч українська боротьба за незалежність у цьому столітті не увінчалася успіхом, проте треба визнати, що описані М. Кодо елементи руху можуть одного дня стати активною силою у світовому конфлікті. — Редактор«.

В січні 1996 року минуло 50 ро­ків від перших основуючих зага­льних Зборів Союзу Українців у Великій Брітанії, на яких завер­шено підготовчі заходи для зорганізування перебуваючих у цій країні українців у своїй громадсь­кій організації і започатковано статутову й плянову діяльність цієї загально-національної укра­їнської установи.

50 років — це довгий період ча­су на лише в житті окремих оди­ниць, а й у житті організованої спільноти, особливо також, що живе у чужому середовищі, під тиском різних негативних впливів на її спосіб життя.

(На фото: Василь Олеськів, 1940-і роки.)

Протеставитись усім таким впливам і не зійти з обраного шляху може лише така інституція чи організація, яка є побудована на сильних ідейно-моральних основах і організаційних засадах, що випливають з потреб і прагнень всього народу. Такі тверді й незмінні основи СУБ покладено вже на його перших основуючих Зборах в днях 19-20 січня 1946 року в Едінбурзі, Шотляндія.

Щоб краще зрозуміти, чому і як прийшло до створення цієї укра­їнської установи у Вел. Брітанії, треба схарактеризувати творців того діла, тобто тих українців, які вже під час Другої світової війни опини­лись і перебували на брітанських островах. Їх можна поділити на чотири окремі групи.

Боротьба ОУН і УПА на східно-українських землях потребує окремого дослідження з різних причин. Найголовнішою з них є те, що звичайно говориться, що ОУН і УПА діяли лише на західних землях України. З другого боку, правдою є, що діяльність цих двох формацій на східних землях припинилася скорше ніж на західних. Але коли і серед яких обставин? Та й взагалі, які були її розміри під час воєнних років і пізніше?

Термін "східно-українські землі" уживаємо тут у розумінні тих територій України, які не називаються західними землями, тобто які до вересня 1939 року знаходилися під радянською окупацією.

Дослідження боротьби на східно-українських землях мусить спиратися в першу чергу на документи. Спомини залишаються допоміжним джерелом. Як відомо, проникання і розвиток ОУН під проводом Степана Бандери на східно-українських землях розпочалися із німецькою агресією проти Радяського Союзу, тобто з приходом на ці території членів похідних груп цієї організації. Це відноситься також і до ОУН під проводом Андрія Мельника, про яку ми скажемо пізніше.

12 вересня Стефан Романів – Голова Проводу революційної ОУН, Генеральний секретар Світового конгресу українців, Віктор Рог – головний редактор газети "Шлях перемоги" та Геннадій Іванущенко – член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху, екс-директор Державного архіву Сумської області презентували сумчанам новий історичний інтернет-ресурс – сайт Архіву ОУН в Українській Інформаційній Службі-Лондон (http://ounuis.info/).

За словами Геннадія Іванущенка, котрий майже рік опрацьовував архів ОУН, що нині перебуває в Українській Інформаційній Службі (УІС) в Лондоні, минуле століття було для української нації найдраматичнішим часом її боротьби за державну незалежність. Сотні тисяч людей, хто зброєю, а хто словом, хто в бою, хто в концтаборі, а хто у вимушеній еміграції, боролися за вільну Україну. Саме завдяки їм 24 серпня 1991 року Українська держава відбулася.

На сьогоднішньому етапі ідеологічної і політичної боротьби за УССД, в умовах інформаційної війни надзвичайно актуально стоїть потреба збереження і використання державної спадщини України, акумулюваної в архівних збірках, музейних колекціях, місцях поховань видатних діячів Українського визвольного руху. Зайвим буде говорити про значення цієї інформації не тільки для популяризації серед широкого загалу, але й для вивчення стратегії і тактики, методів діяльності ОУН, біографій її визначних діячів.

Вже довгий час ОУН працює над тим, щоб створити і упорядкувати свій централізований архів. Першою відомою нам людиною, хто подав таку ідею, був Провідник ОУН Степан Бандера ще у жовтні 1951 року1. Кілька разів до цього питання поверталося керівництво Організації2. Але сталося так, що початковим етапом було створення архіву Центру досліджень визвольного руху у Львові, який ось уже впродовж 10 років успішно розвивається, працює і має за собою чимало наукових досягнень. Видає свій науковий журнал «Український визвольний рух», має багато інших видань і публікацій, провів немало семінарів, «круглих столів» та виставок для популяризації Українського визвольного руху серед наукової громадськості.

Цілеспрямованість, організованість та професіоналізм – це прикмети національно-визвольної боротьби ОУН та УПА. В часи підпільної роботи, державного будівництва чи повстанської боротьби – завжди і всюди порядок, кожен знає свої обов’язки та права. Жодної отаманщини й самоуправства. Всі сили мобілізовані на досягнення стратегічної мети, чітко сформульованої ще Степаном Ленкавським у “Десяти заповідях українського націоналіста”: “Здобудеш українську державу або загинеш в боротьбі за неї!”, “Змагатимеш до поширення сили, слави, багатства і простору Української Держави”.

Важливим завданням у діяльності ОУН була пропаґанда націоналістичної ідеології та програми ОУН серед населення. Для цього був створений окремий підрозділ – референтура пропаґанди, яка вела роботу за кількома взаємопов’язаними напрямками: власне пропаґандистським, інформаційним, вишкільним. Сьогодні ми торкнемося одного з них – політичного інформування населення, що було альтернативою висвітленню подій окупантами – викривленому або й повністю брехливому. Люди дізнавалися правду про події в Україні та світі, орієнтувалися у ситуації, правильно її оцінювали, і, як наслідок, сприймали позицію ОУН і УПА.

Минуле століття було для української нації найдраматичнішим часом її боротьби за державну незалежність. Сотні тисяч людей, хто зброєю, а хто словом, хто в бою, хто в концтаборі, а хто у вимушеній еміграції, боролися за вільну Україну. Саме завдяки їм 24 серпня 1991 року Українська держава відбулася. Але чи пам’ятаємо ми все про тих людей і ті події?

Чи бережемо свідчення про них, для себе та наших нащадків? Власне цим займається член Вченої ради Центру досліджень визвольного руху Геннадій Іванущенко.

Пан Геннадій нещодавно повернувся з Лондона, де працював над впорядкуванням архівів Української інформаційної служби, відомої своєїм великим внеском у боротьбу за Українську незалежність.

Нове в архіві

Поштові листівки видавництва "Червона калина"
Поштові листівки видавництва Категорія: Вітальні
Анотація: Колекція поштових листівок видавництва “Червона калина”, представлених ...
Детальніше...
Автор: Українські Січові Стрільці
Спосіб відтворення: оригінал
Червона калина
Червона калинаКатегорія: Журнали
Анотація: У травні 1917 року вийшов перший номер журналу “Червона калина”. Редаг ...
Детальніше...
Автор: Українські Січові Стрільці
Спосіб відтворення: оригінал
Південно-Східня Европа
Південно-Східня ЕвропаКатегорія: Мапи
Анотація: Фізична карта Південно-Східної Європи. Створена 1946 р. М.Кулицьким М ...
Детальніше...
Автор: Кулицький Микола
Спосіб відтворення: оригінал
Республіканський самохотник
Республіканський самохотникКатегорія: Журнали
Анотація: "Республіканський самохотник" – гумористичний журнал Українських Січов ...
Детальніше...
Автор: Українські Січові Стрільці
Спосіб відтворення: оригінал
Український самохотник
Український самохотникКатегорія: Журнали
Анотація: "Український самохотник" (1915-1918) – гумористичний журнал, видання У ...
Детальніше...
Автор: Українські Січові Стрільці
Спосіб відтворення: оригінал
Більше...

Веб-дизайн