Ukrainian English French German Polish Russian Spanish

Змагання за відновлення української державности під час другої світової війни вже має свою окрему історію; написано багато статей, розвідок та споминів. Всі публіцисти призна­ють, що основним чинником в тому змаганні була Організація Українських Націоналістів, яка видвигнула пам’ятний принцип опертя на власні сили. Діяльність ОУН є без сумніву ви­щою стадією політичної організації української нації. Інші українські політичні групи фактич­но те й робили, що запобігливо достосовувалися до обставин і політичної сили, яка зуміла б самостійно створювати державницькі акти не­залежно від постави ворогів, вони не могли і не прагнули організувати.

Тимчасом світові події заставляли, діяти. При визначній допомозі ОУН, Карпатська Україна дня 15 березня 1939 р. проголошує також свою незалежність. Тут сталися відомими пляни Гітлера відносно України. Він дав дозвіл Мадярам збройно зайняти Карпатську Україну. Тоді Україна підняла збройну боротьбу проти ма­дярських окупантів на очах байдужого захід­ного світу. Гітлерівська „нова” Европа мала бу­ти без України, він став. її ворогом й поборю­вав всі самостійницькі прояви української на­ції. Другим таким доказом ворожого ставлен­ня Німеччини до України була совєтсько-німецька умова розподілу Польщі, 28 вересня 1939 р., якою Гітлер віддав совєтам цілу За­хідну Україну. Для проводу ОУН стало ясно, що в майбутнім совєтсько-німецькім конфлікті, Гітлер буде протиставитися всім проявам самостійности України.

Однак треба було гото­витися й заскочити Німеччину. До того важ­ного моментп готовилася ОУН в краю та її про­відник Степан Бандера. Концепцію краю й Степана Бандери не схвалював ПУН, що піс­ля смерті полк. Е. Коновальця опинився в ру­ках полк. А. Мельника і через те з його гру­пою прийшло до розламу.

У різних звідомленнях і спогадах про перші дні німецької окупації західньо-українських земель, а зокрема Східньої Галичини, з кінцем місяця червня 1941 р., нема згадки про дуже важливу подію, яка стоїть у зв’язку з проголо­шенням в дні 30 червня 1941 р. Актом віднов­лення Української Держави. Коли той Акт при­вітав німецький старшина д-р Ганс Кох (не треба ідентифікувати з Еріхом Кохом, комісарем окупованої Східньої України), в українців Львова виринула надія, що німці належно зорієнтувалися в ситуації на сході Европи, а зокрема в Совєтському Союзі і піддержать українські національно-державні аспірації. То­му українські провідники взялися зараз же до праці, бо, очевидно, само проголошення віднови української державности не вистарчало і треба було її здійснювати.
Само обняття Управи міста Львова мало міс­цевий характер, і тому слід було перейняти ад­міністрацію Східньої Галичини, яку залишили втікаючі перед німцями большевики в стані повного хаосу і безпорядку. Перед тодішніми українськими провідниками виникло завдання перейняти адміністрацію українських земель в свої руки і поставити німецьку владу перед до­конаний факт. Вже в перших днях липня 1941 року, одержав я запрошення на збори делега­тів місцевих українських організацій та полі­тичних партій, скликані Українським Тимчасо­вим Управлінням, на яких предметом нарад, між іншим, було перейняття адміністрації краї­ни та наладнання відповідного адміністраційного апарату.

(Олександр Марітчак, фото 1934 р.)

Інформаційна війна, як важлива складова частина тієї війни, яка сьогодні ведеться між Україною й Росією, її методи, розмах та способи апеляції до історичних джерел породжує природнє бажання знайти аналогії в нашому недавньому минулому, зокрема в історії Українського Визвольного руху. Останніми роками увага дослідників цього питання прикута, переважно, до розсекречених, в процесі декомунізації, архівів силових структур: Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ, Служби зовнішньої розвідки та ін. Вони багаті не лише на власне архівні документи, а й на спеціальні навчальні посібники, методичні матеріали для боротьби з українськими підпільними організаціями та їх учасниками. Написані вони в 1930-1950 роки з використанням «конфіскатів» – вилучених в арештованих підпільників ідеологічних, пропагандистських, вишкільних та методичних матеріалів. Чим більше ворог знав про сутність руху, який йому протистояв, тим успішніше з ним боровся.

Тому, цілком логічним було б дізнатися, а що ж відбувалося по інший бік протистояння? Які методи і, головне – які джерела використовували, наприклад структури революційної ОУН, відірвані, внаслідок вимушеної еміграції, від України?

(На фото - радянський плакат про "українських буржуазних націоналістів")

Throughout history, Ukraine’s relationship with its neighbours has at times been difficult and often traumatic. For Ukrainians and Poles the chapters on Bohdan Khmelnytsky, Jozef Pilsudski, Volyn tragedy and Aktciya Visla convey differing emotions and memories on both sides of the divide. My Friend the Enemy film, directed and written by Wanda Koscia was shown at University College London, School of Slavonic and Eastern European Studies on Thursday 19 March.

The documentary film told the story of Polish, Ukrainian survivors and witnesses of the Volyn tragedy in 1943. From a Ukrainian perspective the events that unfolded in the region of Volyn-Polissia are for most part termed a ‘tragedy’ while Polish historians, writers and politicians use the words ‘Volyn massacres’.

The two main characters of the film Janina Dobrzecka and Romuald Drohomirecki who were children in 1943 vividly recall their childhood memories and visit the Ukrainian families who saved them from certain death. Together with other survivors and witnesses they tell the story from a Polish and Ukrainian perspective. A human dimension of understanding in which the events that unfolded in the villages Pendyki, Diuskyn and Huta Stepanska are told graphically by survivors and locals.

Phpto: (UPA insurgents from the Kosiv region (photo from Litopys Ukrains'koi Povstans'koi Armii)

Christopher Miller’s article “‘Banderite’ Rebrand: Ukrainian Police Declare Admiration For Nazi Collaborators To Make A Point” was published last week on RFE/RL.

Editor’s Note

The article tells about the “I am a banderite” flashmob launched by some Ukrainian police members as an apology to their colleague’s phrase “Lay down, Bandera” when on 9 February police arrested and beat members of the nationalist C14 organization, which had come to a rally of presidential candidate Yuliya Tymoshenko with a “Who killed Katya Handziuk” banner. It is widely suspected that a high-ranking member of Tymoshenko’s party was involved in ordering the murder of Handziuk, a city official and activist fighting corruption in the south-Ukrainian city of Kherson. The arrest of C14 took place during the rally apparently without reason, leading to suspicions that the police were carrying out a political order.

It was already clear from the title that the article will not only deal with the situation regarding the beating of C14 activists and police misconduct, but also about the “Banderites” themselves, named by the author as Nazi collaborators.

Is this in line with the facts? And on what basis has Miller claimed them to be Nazi collaborators? Let us go a little deeper into the subject.

 

Частина 1

UKR. 12-19 листопада 1967 року в Нью-Йорку проходив конгрес, що дістав назву Конгрес Свободи та став першою масовою маніфестацією української єдності в церковній, громадській і політичній сферах життя. Участь у цих зборах взяли понад тисячу делегатів з 17 країн світу (Вiдeo: Ч.1-5). На цьому Конгресі було прийнято рішення про створення Світового Конгресу Вільних Українців, який після проголошення незалежності України був перейменований на Світовий Конгрес Українців (СКУ).

Відкриваючи перший Конгрес СКВУ в Нью-Йорку, отець-прелат Василь Кушнір, якого пізніше обрали першим президентом СКВУ, сказав: «У розбудженій духовності і совісті вільного українця Світовий Конгрес Вільних Українців ставить програму: Україна мусить бути українською; найніжніші струни наших почувань мусять бути українськими; молода українська генерація мусить бути українською; Україні ми мусимо приготувати майбутність радіснішу і гіднішу, ніж усі її дотеперішні найсвітліші історичні дні…»

На сьогодні, Світовий Конгрес Українців одна з найвпливовіших проукраїнських сил у світі. Він об’єднує понад 20 мільйонів українців у 53-х країнах, що мають спільне бачення, спільно діють у зміцненні позицій світового українства на міжнародному рівні та спільно підтримують народ України в прагненні жити в незалежній, територіально цілісній, реформованій та європейській Українській державі. СКУ визнаний Економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом.

У фільмі розповідається про життєвий шлях Провідника Організації Українських Націоналістів (революційної) Степана Бандери. Хронологія його життя змальовується на тлі боротьби українського народу за незалежність.

Це один з перших англомовний документальний фільм про роль С.Бандери у визвольному русі українців та вплив його ідей на теперішнє покоління.

_____________________________

The film depicts the life of Stepan Bandera, leader of the Organization of Ukrainian Nationalists, showing the struggle of the Ukrainian people for independence in the first half of the XX century.

This is one of the first English-language documentary`s about the role Stepan Bandera played in the liberation struggle and the influence his ideals have on today’s generations.

Сьогодні, о десятій ранку у Львові помер близький співпрацівник Степана Бандери, свідок вбивства у концтаборі Освенцім Василя і Олександра Бандер, Омелян Коваль.

Народився 24 лютого 1920 року у селі Рахиня (тепер Долинський район Івано-Франківська область). Закінчив кооперативні курси у місті Долині.

З 1938 року член ОУН. 1 липня 1941 року брав участь у проголошенні в Долині Акту відновлення Української держави. Ув’язнений гестапо та перебував у Тюрмі на Лонцького у Львові. Пізніше сидів у в’язниці Монтелюпіх у Кракові, а звідти відправлений 20 липня 1942 року до концтабору Аушвіц, з першою групою 25 українських політв’язнів, названих «Bandera Gruppe», серед яких він був наймолодшим і в якій між іншими були Василь Бандера, Степан Ленкавський і Петро Мірчук. Член редколегії таборового альманаху. Після евакуації Аушвіцу 18 січня 1945, відправлений до концаборів у Мавтгавзен, Мельк і Ебензе. 6 травня звільнений американцями.

"Ukrainians: The People who Couldn't Go Home", Open Door, BBC2, shown on 10 and 23 April 1978. Made by the Young Ukrainians' Forum - an independent group created to realize the project of a getting a documentary film shown on British TV to explain who the Ukrainians are, and how they ended up in Great Britain. The team consisted of: Bohdan Ratycz, Mykhailo Sywanyk, Marta Jenkala (responsible for the script on Ukrainian culture), Bohdan Nahaylo (history and politics), Taras Mikulin, Volodymyr Lyczmanenko, Nadia Diuk, Roman Krawec, and others. The film was researched, written and presented by the Young Ukrainian's Forum with technical assistance and studio facilities provided by BBC 2 as part of its Open Door Series.

_________________________________________________________________

"Українці: Люди, які не могли повернутися додому", "Відкриті двері", BBC2. Показаний 10 і 23 квітня 1978 року. Фільм виготовлений Форумом молодих українців - незалежною групою, створеною для реалізації проекту документального фільму. Британське телебачення пояснює, хто такі українці, і як вони опинилися у Великій Британії. Режисерська група складалася з: Богдана Ратича, Михайла Сиваника, Марти Дженкали (відповідає за сценарій української культури), Богдана Нагайла (історія та політика), Тараса Мікуліна, Володимира Лицманенка, Надії Дюк, Романа Кравця та інших. Фільм був зрежисований, написаний і представлений Форумом молодих українців з технічною допомогою та студійними засобами, наданими BBC 2 в рамках серії «Відкриті двері».

Джерело: архів Богдана Нагайла

The struggle with Moscow’s version of the Communist doctrine is a battle for life and death. It is so, not only for those who knowingly choose to oppose it, but also for entire nations that have been caught in its merciless vice. That is because the ruthless extermination of individuality, self-reliance, any expression of love for freedom, the cold and methodical annihilation of human beings, this is the essence of Moscow’s “national policy”. Every enslaved nation, all its strata and every individual constantly stand before the dilemma: to be vanquished and become Moscow’s obedient tool, or to perish.

In the beginning of Communist rule we were told that the project consists of the extermination of certain “class enemies”, those who stand in the way of the advanced and humane school of thought to expose its best qualities. They said, one day a new generation will grow up, raised in the communist spirit, the entire world will be convinced in the benefits of this new doctrine, and then the machine of oppression and extermination would be retired as no longer needed. However, the multitudes of “class enemies” kept increasing. The machine worked and worked. During four decades the “new generation” had time to grow up, become adults, get old and have grandchildren, who now since birth were raised in the correct spirit. But nothing has changed. It was still necessary to oppress and kill people. Without it, the communist “kingdom of universal equality” cannot survive.

Нове в архіві

Пам`ятна книга відзначення тисячоліття Хрещення України
Пам`ятна книга відзначення тисячоліття  Хрещення УкраїниКатегорія: Книги
Анотація: В 1988 році український люд у розсіянні по всіх континентах відзначив ...
Детальніше...
Автор: Редакційна колегія: інж. Василь Олеськів, п-ні Іванна Мащак, п-ні Марія Капустинська, ред. Ілля Дмитрів, маестро Володимир Луців. Головний редактор - д-р Святомир М. Фостун
Спосіб відтворення: оригінал
Німеччина після ІІ Світової війни
Німеччина після ІІ Світової війниКатегорія: Мапи
Анотація: Карта післявоєнного поділу Німеччини на чотири зони окупації: радянськ ...
Детальніше...
Автор: Obb. Volksblatt Rosenheim, 2 46
Спосіб відтворення: оригінал
Альманах «Гомону України»
Альманах «Гомону України»Категорія: Альманахи
Анотація: Альманах «Гомону України» видається в Торонто (Канада) вже протягом кі ...
Детальніше...
Автор: Видавництво "Гомін України"
Спосіб відтворення: оригінал
Український самостійник (журнал)
Український самостійник (журнал)Категорія: Журнали
Анотація: Суспільно-політичний журнал. Виходив з вересня 1957 року, як продовжен ...
Детальніше...
Автор: Л. Ребет, В. Маркусь, Б. Кордюк, В. Маркусь А. Камінський.
Спосіб відтворення: оригінал
Історія міст і сіл УРСР
Історія міст і сіл УРСРКатегорія: Книги
Анотація: "Історія міст і сіл УРСР" – 26-томне енциклопедичне видання (загальний ...
Детальніше...
Автор: ГОЛОВНА РЕДАКЦІЙНА КОЛЕГІЯ: ТРОНЬКО П. Т. (голова редколегії), БАЖАН М. П. (заступник голови редколегії), БІЛОДІД І. К.. КАСИМЕНКО О. К. (заступник голови редколегії), КОНДУФОР Ю. Ю.. КОРОЛІВСЬКИЙ С. М.. КОШИК О. К.. НАЗАРЕНКО І. Д.. НЕСТЕРЕНКО О. О. ПАРАСУНЬКО О. А.. ПІЛЬКЕВИЧ С. Д. (заступник голови редколегії), СЛАБЄЄВ І. С. (відповідальний секретар редколегії), ТЕРЛЕЦЬКИЙ В. М.. ЦІЛУЙКО К. К.. ШЕВЧЕНКО Ф. П.
Спосіб відтворення: оригінал
Більше...

Веб-дизайн