Ukrainian English French German Polish Russian Spanish

Частина 1

UKR. 12-19 листопада 1967 року в Нью-Йорку проходив конгрес, що дістав назву Конгрес Свободи та став першою масовою маніфестацією української єдності в церковній, громадській і політичній сферах життя. Участь у цих зборах взяли понад тисячу делегатів з 17 країн світу (Вiдeo: Ч.1-5). На цьому Конгресі було прийнято рішення про створення Світового Конгресу Вільних Українців, який після проголошення незалежності України був перейменований на Світовий Конгрес Українців (СКУ).

Відкриваючи перший Конгрес СКВУ в Нью-Йорку, отець-прелат Василь Кушнір, якого пізніше обрали першим президентом СКВУ, сказав: «У розбудженій духовності і совісті вільного українця Світовий Конгрес Вільних Українців ставить програму: Україна мусить бути українською; найніжніші струни наших почувань мусять бути українськими; молода українська генерація мусить бути українською; Україні ми мусимо приготувати майбутність радіснішу і гіднішу, ніж усі її дотеперішні найсвітліші історичні дні…»

На сьогодні, Світовий Конгрес Українців одна з найвпливовіших проукраїнських сил у світі. Він об’єднує понад 20 мільйонів українців у 53-х країнах, що мають спільне бачення, спільно діють у зміцненні позицій світового українства на міжнародному рівні та спільно підтримують народ України в прагненні жити в незалежній, територіально цілісній, реформованій та європейській Українській державі. СКУ визнаний Економічною та соціальною радою Організації Об’єднаних Націй як неурядова організація зі спеціальним консультативним статусом.

У фільмі розповідається про життєвий шлях Провідника Організації Українських Націоналістів (революційної) Степана Бандери. Хронологія його життя змальовується на тлі боротьби українського народу за незалежність.

Це один з перших англомовний документальний фільм про роль С.Бандери у визвольному русі українців та вплив його ідей на теперішнє покоління.

_____________________________

The film depicts the life of Stepan Bandera, leader of the Organization of Ukrainian Nationalists, showing the struggle of the Ukrainian people for independence in the first half of the XX century.

This is one of the first English-language documentary`s about the role Stepan Bandera played in the liberation struggle and the influence his ideals have on today’s generations.

Сьогодні, о десятій ранку у Львові помер близький співпрацівник Степана Бандери, свідок вбивства у концтаборі Освенцім Василя і Олександра Бандер, Омелян Коваль.

Народився 24 лютого 1920 року у селі Рахиня (тепер Долинський район Івано-Франківська область). Закінчив кооперативні курси у місті Долині.

З 1938 року член ОУН. 1 липня 1941 року брав участь у проголошенні в Долині Акту відновлення Української держави. Ув’язнений гестапо та перебував у Тюрмі на Лонцького у Львові. Пізніше сидів у в’язниці Монтелюпіх у Кракові, а звідти відправлений 20 липня 1942 року до концтабору Аушвіц, з першою групою 25 українських політв’язнів, названих «Bandera Gruppe», серед яких він був наймолодшим і в якій між іншими були Василь Бандера, Степан Ленкавський і Петро Мірчук. Член редколегії таборового альманаху. Після евакуації Аушвіцу 18 січня 1945, відправлений до концаборів у Мавтгавзен, Мельк і Ебензе. 6 травня звільнений американцями.

"Ukrainians: The People who Couldn't Go Home", Open Door, BBC2, shown on 10 and 23 April 1978. Made by the Young Ukrainians' Forum - an independent group created to realize the project of a getting a documentary film shown on British TV to explain who the Ukrainians are, and how they ended up in Great Britain. The team consisted of: Bohdan Ratycz, Mykhailo Sywanyk, Marta Jenkala (responsible for the script on Ukrainian culture), Bohdan Nahaylo (history and politics), Taras Mikulin, Volodymyr Lyczmanenko, Nadia Diuk, Roman Krawec, and others. The film was researched, written and presented by the Young Ukrainian's Forum with technical assistance and studio facilities provided by BBC 2 as part of its Open Door Series.

_________________________________________________________________

"Українці: Люди, які не могли повернутися додому", "Відкриті двері", BBC2. Показаний 10 і 23 квітня 1978 року. Фільм виготовлений Форумом молодих українців - незалежною групою, створеною для реалізації проекту документального фільму. Британське телебачення пояснює, хто такі українці, і як вони опинилися у Великій Британії. Режисерська група складалася з: Богдана Ратича, Михайла Сиваника, Марти Дженкали (відповідає за сценарій української культури), Богдана Нагайла (історія та політика), Тараса Мікуліна, Володимира Лицманенка, Надії Дюк, Романа Кравця та інших. Фільм був зрежисований, написаний і представлений Форумом молодих українців з технічною допомогою та студійними засобами, наданими BBC 2 в рамках серії «Відкриті двері».

Джерело: архів Богдана Нагайла

The struggle with Moscow’s version of the Communist doctrine is a battle for life and death. It is so, not only for those who knowingly choose to oppose it, but also for entire nations that have been caught in its merciless vice. That is because the ruthless extermination of individuality, self-reliance, any expression of love for freedom, the cold and methodical annihilation of human beings, this is the essence of Moscow’s “national policy”. Every enslaved nation, all its strata and every individual constantly stand before the dilemma: to be vanquished and become Moscow’s obedient tool, or to perish.

In the beginning of Communist rule we were told that the project consists of the extermination of certain “class enemies”, those who stand in the way of the advanced and humane school of thought to expose its best qualities. They said, one day a new generation will grow up, raised in the communist spirit, the entire world will be convinced in the benefits of this new doctrine, and then the machine of oppression and extermination would be retired as no longer needed. However, the multitudes of “class enemies” kept increasing. The machine worked and worked. During four decades the “new generation” had time to grow up, become adults, get old and have grandchildren, who now since birth were raised in the correct spirit. But nothing has changed. It was still necessary to oppress and kill people. Without it, the communist “kingdom of universal equality” cannot survive.

Відмічаємо світлі постаті й історичні чини, щоб вказати на героїку української нації, щоб зачерпати з них моральної сили для дальшої боротьби за здійснення мети нації: відвоювання Української Самостійної Соборної Держави й розвал російської імперії усіх барв на національні суверенні незалежні демократичні держави в етнографічних кордонах поневолених народів. Хто топче і зневажає героїку нації - заперечує її саму, бо немає нації без героїв, без їхніх могил, що з них наша слава і наша воля променює.

Недаремно плекає наш народ культ могил і сипле їх, хоч окупант їх руйнує, але завжди наново з'являються вони.

Великі постаті бувають будителями народу, а історичні чини нації, її творчі вияви масового героїзму засвідчують, що недаремно йшли на муки діди в боротьбі, але за ті самі ідеали підуть і правнуки.

Нація це духова єдність, якої не розірвати, якщо її сини і дочки живуть тими самими ідеалами і вирощують ті самі культурні цінності та зберігають ті самі традиції. Це єдність поколінь - живих, мертвих і ненароджених,чяк вчив нас Великий Тарас.

Шевченко – це була унікальна постать не тільки в історії України, але й може в історії людства, яка єднала в собі три найвищі елементи Людини-Велета, елементи Ґенія, Героя і національного Пророка.

Перехід совєтських вояків-українців на бік угорських повстанців це ніщо інше, як нав’язання до світлих традицій «Волинського полку», який у 1917 р. розпочав революцію у царській імперії. А заразом це передвісник, хто і як буде валити в майбутньому сучасу російську імперію, і було б не гаразд, якщо б сьогодні Захід не здавав собі з цього справи. Бо мовчати про саму проблему, як таку, він уже й тепер не може, чого найкращим показником є окремі, більші і менші голоси американської, англійської, швайцарської і французької преси. Все це однак, покищо, перемелюється в площині несміливих й неповних інформацій і подекуди сенсацій, без якоїсь глибшої аналізи і синтези поодиноких явищ. А все ж таки не можна недооцінювати і цього, зокрема коли стосовними вістками займаються поважні щоденники, тижневики і журнали та подають їх об’єктивно. І то навіть тоді, коли ще поодинокі означення не завжди вірні і не раз у заголовку ще дальше нас спихають у спільний «російський котьолок».

Тут маємо на думці поважний англійський тижневик «Обсервер», який 16 грудня 1956 р. помістив на першій сторінці обширну вістку під невірним наголовком «Росіяни роблять револьту в Угорщині», але в якій, власне, вже в тексті говориться виключно про українців, і вже хоч би тому аж напрошується замінити слово «рашенс» на «юкрейнієн». Це не применшує однак ні ваги самої вістки, ні насвітлення, в якому вона подана спеціяльним кореспондентом «Обсервера» Ляйошом Ледерером. Як сказано у цій статті, джерелом інформації є самі угорські партизани, з якими Ледерер має контакт. Він подає, що останньо вибухла на Угорщині револьта серед совєтських військ, яку проводили в основному українці і, які перейшли до угорських партизан.

Виступи Першої Української військової школи

Москва оголосила війну Україні.

Не звільнившися цілком від внутрішньої анархії, маючи ще західній фронт, де до укладення миру з Німеччиною та Австрією потрібно було тримати армію, Україна мусіла строїти новий фронт на півночі.

Московські війська не поспішали. Ще тоді застосовували вони головну свою зброю — агітацію.

Наші частини, навіть такі полки, як Дорошенківський, Шевченківський, Сагайдачного, що стояли в Києві, почали деморалізуватися. Вислані на фронт, на самий кордон Московщини, до Курської губернії, почали, щоб «брати-москалі» не подумали, що їх зачіпають, відходити до Конотопу і там чекати ворога. — «Хай посміє піти!» — хвалилися ці славні полки, готові полягти головами, коли ворог почне наступ. Але большевики воювали своїми засобами, — їх агітатори кишіли як черва між козаками, провокаційна робота, тоді мало нами усвідомлювана і незрозуміла, провадилась на цілій лінії. Наші полки розкладалися, а большевики готували «революційні сили».

Московські війська доходили вже до Путивля. Грізні вістки, одна за одною, доносилися до Києва. Всі вони стверджували одно: в зайнятих місцевостях нищилося до щенту все українське. Нищилося тоді, як все воно було нам таке дороге, близьке і святе! Не було в Києві свідомого юнака, який би не рвався на Північно-Чернигівський фронт, не рвався захищати свій край. Молодь почала шукати доріг, якими би могла здійснити свій порив. Найлегше було гуртуватися у Вільне Козацтво. В міру творення цих невеличких частин, їх вислано на фронт, але з яким проводом? На начальників цих частин чомусь призначали не знаних і бойових старшин, а нікому невідомих, ніким перед тим небачених охотників.

Цьогорічний Празник святої Покрови ще тим цінний та особливий, що він співпадає з великою всенаціональною річницею в останній, ще не завершеній, історичній добі змагань Українського народу за свою національно-державну суверенність, що випливає з любови до своєї Батьківщини. Та любов Батьківщини є природним обов’язком кожної людини. У християн є вона чимось вищим, святішим, а саме: надприродною релігійною повинністю, що опирається на об’явленій науці. Та релігійна повинність походить з заповіді Божої — пошани і любови батьків, а остаточно виростає з великої і загальної заповіді любови ближнього, яка домагається, щоб ми любили всіх людей; одначе, щоб особливою любов’ю любили найближчих ближніх, яким найбільше завдячуємо матеріальні, духовні і моральні добра, а такими найближчими ближніми є наші батьки і Батьківщина. Батьківщина - це наш рідний край, наша мова, наша історія, наша віра, всі наші предки, що впродовж століть будували свою державу. Любов Батьківщини є наказом розуму, серця і віри. Вона є найбільшим багатством, найвищою моральною силою народу, найбільш плодовитою землею, на якій росте культура. Тільки в Батьківщині і через законну рідну державу нарід вповні заспокоює свої духовні, моральні і суспільні потреби та й осягає найвищий ступень ладу, безпеки і добробуту.

Українська Інформаційна Служба в Лондоні з глибоким сумом повідомляє українську громадськість та наукову спільноту, що 12 червня в Парижі помер відомий історик і громадський діяч, професор Володимир Косик.

Володимир Косик пройшов важке, але гідне життя українського вченого-патріота. Він народився 26 листопада 1924 р. в селі Вацевичі біля Дрогобича в бідній селянській родині. Середню освіту здобув у Дрогобичі. Під час Другої світової війни брав участь в підпіллі ОУН, був переслідуваний німцями. Під кінець війни вивезений на примусові роботи до Східної Німеччини, звідки у вересні 1946 р. перейшов до Західної Німеччини.

З 1948 року він живе у Франції. Працював на фабриці, займався науковою діяльністю. Навчався в Українському Вільному Університеті (УВУ) в Мюнхені. Почавши навчання в Університеті Сорбона (Париж), змушений був його перервати через брак коштів. Деякий час працював шахтарем та на інших фізичних роботах,  - відтак поновив навчання й успішно закінчив його, а невдовзі здобув перший науковий ступінь в цьому ж університеті. Навчався також в Інституті історії сучасних міжнародних взаємин.

Нове в архіві

Засідання ЦК СУМ в Лондоні (Дружній шарж)
Засідання ЦК СУМ в Лондоні (Дружній шарж)Категорія: Малюнки
Анотація: Дружній шарж. Засідання Центрального Комітету Спілки Української Молод ...
Детальніше...
Автор: Микула Володимир
Спосіб відтворення: паперова копія
988-1988 Тисячолітя Хрищеня Руси-України
988-1988 Тисячолітя Хрищеня Руси-УкраїниКатегорія: Відбитки кліше
Анотація: 988-1988 Тисячолітя Хрищеня Руси-України. Графіка Володимира Беднарськ ...
Детальніше...
Автор: Беднарський Володимир
Спосіб відтворення: оригінал
Музей української визвольної боротьби ім. Степана Бандери
Музей української визвольної боротьби ім. Степана БандериКатегорія: Книги
Анотація: Буклет присвячений історії заснування Музею та першим рокам його діяль ...
Детальніше...
Спосіб відтворення: оригінал
До становища в Україні і завдань української спільноти у світі
До становища в Україні і завдань української спільноти у світіКатегорія: Книги
Анотація: Доповідь, виголошена на Другому Світовому Конгресі Вільних Українців ( ...
Детальніше...
Автор: Вовчук Іван
Спосіб відтворення: оригінал
Батьківщина
БатьківщинаКатегорія: Газети
Анотація: Газета видавалася українцями табору в Ріміні (Італія) в 1945-1947 ...
Детальніше...
Спосіб відтворення: оригінал
Більше...

Веб-дизайн