Спогади мої не є витвором письменницької фантазії; подають вони справжні факти з бурхливого й жахливого недавнього минулого нашого народу — факти й події загально відомі та ті, яких я сам був учасником і свідком, або про які я чув з перших уст від близьких мені людей, безпосередніх учасників.
Тому праця ця не охоплює подій того часу в усю широчінь, а обмежується описом тих подій, які (в місці й часі) проходили перед моїми очима — повстанського руху на обмеженому терені північної частини Полтавщини, поборювання українського національно-визвольного руху в тюрпозі ГГіУ м. Полтави та невільничої праці на певній ділянці (Біломорсько-Балтійський канал ім. Сталіна), й то саме в тих таборах, де перебував я в’язнем.
Прагнучи максимально дотримуватися правдивости опису, я подаю правдиві назви сіл і хуторів і правдиві прізвища осіб. Змінюю я прізвища або місце мешкання осіб, що про них згадую (з цілком зрозумілих причин) тільки в деяких випадках — щодо осіб, що може живуть (під Совєтами) ще й тепер.
Не є я письменником, і мене не здивують закиди, що спогади написані не художньо, не рукою досвідченого мистця. Я, як спромігся — зафіксував факти, щоб спорудити пам’ятник моїм побратимам по боротьбі в двадцять п’яту річницю суду над Проводом СВУ-СУМ.
Я мав на меті ще й заохотити українців з інших повітів і областей України занотувати подібні події в своїх місцевостях, хочби в такім обсязі, як я занотував. Сукупність таких матеріялів створила б альманах " Україна в боротьбі з Московським комунізмом відстоює свою незалежність". Така цінна праця не тільки прислужилася б для виховання наступних поколінь, наших внуків-правнуків, а була б і дуже цінним джерелом для праці істориків, як також давала б теми й матеріял для українських письменників і поетів. (Автор)