Про архів

Минуле століття було для Української Нації найдраматичнішим часом її боротьби за Державну Незалежність. Сотні тисяч людей, хто зброєю, а хто словом, хто в бою, хто в концтаборі, а хто у вимушеній еміграції, боролися за вільну Україну. Саме завдяки їм 24 серпня 1991 року Українська держава була відновлена. Але що ми пам’ятаємо про цих людей і ті події? Чи бережемо свідчення про них, для себе та нащадків?

На сьогоднішньому етапі збройної, ідеологічної й політичної боротьби за Україну, в умовах воєнної агресії Росії та інформаційної війни, надзвичайно актуальною є потреба збереження і використання державної спадщини України, акумулюваної в архівних збірках, музейних колекціях, місцях поховань видатних діячів Українського Визвольного руху. Зайвим буде говорити про значення цієї інформації не тільки для популяризації серед широкого загалу, але й для вивчення багатого досвіду, стратегії й тактики ОУН, УПА, УГВР, біографій героїв для сучасного етапу державного будівництва, патріотичного виховання й протистояння споконвічному ворогові.

Довгий час революційна ОУН йшла до того, щоб створити й упорядкувати свій централізований архів. Першою відомою нам людиною, хто подав таку ідею, був Провідник ОУН Степан Бандера ще у жовтні 1951 року[1]. Кілька разів до цього питання поверталося керівництво Організації[2]. Згодом, уже в наші часи, реальним етапом на цьому шляху стало створення архіву Центру досліджень визвольного руху у Львові. Вже упродовж років він успішно розвивається і має чимало наукових досягнень. Зокрема, видає журнал «Український визвольний рух», підтримує й наповнює Електронний архів, багатий на документи визвольної боротьби в Україні (чимало яких знайдені в криївках УПА протягом останніх років, або є копіями розсекречених документів ГДА СБУ). Крім того, архів успішно реставрує документи підпілля, які час-від-часу отримує на зберігання.

Закономірно, що в скорому часі постала потреба створення аналогічного єдиного архівного центру за кордоном, куди б можна було передати великі архівні колекції ОУН. Наразі таких колекцій відомо кілька, найбільша з яких знаходилася на зберіганні в Українській Інформаційній Службі в Лондоні.

Таким чином, в перспективі, будемо мати два центри зберігання архівної інформації (на паперових і електронних носіях), яка перебуватиме в процесі постійного обміну. Це посилить як надійність зберігання, так і оперативність використання документів.

Виходячи з цього, з весни 2011 року почав упорядковуватись Архів Організації Українських Націоналістів в Українській Інформаційній Службі в Лондоні (де він знаходився на зберігання довгі роки і куди також була передана архівна колекція ОУН з Мюнхена). Нині створюється цілісна централізована база користування. Поступово забезпечуються умови для належного зберігання документів (ремонт архівосховищ, розміщення, картонування, температурно-вологісний режим, реставрація документів тощо.)

Проте, вже сьогодні, треба провести велику роботу з формування фондів наших архівів та бібліотек у Львові та Лондоні тими колекціями, які знаходяться в приватних зібраннях, але висвітлюють життя і діяльність ОУН, її членів (йдеться не тільки про документи на паперових носіях, а й про кіно-фото-аудіо-відео матеріали).

Це гарантуватиме збереженість архівних документів та використання їх істориками. Вже тепер формуються особові фонди власників архівних колекцій. Передбачається, що власник колекції, який передав до архіву ОУН свої документи[3], має право взяти (за потреби) ці матеріали з архіву для користування на певний період вдома.

В колекціях можуть бути й матеріали не організаційного, а наприклад, приватного характеру, які, на думку власника, були б також цінними для історії. Архів може прийняти їх на зберігання, але, за бажанням власника повернути оригінали йому, зробивши копії. Це ж стосується не лише фізичних осіб, а й організацій, наприклад, Спілки Української Молоді, Українського відеоархівного товариства в Брадфорді (для матеріалів якого вже створено окремий Фонд.33), інших українських установ по цілому світу. Жодна стежка українського подвижництва в архівній справі не загубиться в історії, а навпаки, буде віддзеркалена в наших фондах, колекціях, бібліотеці.

Ми були би вдячні всім, хто має відповідну інформацію, за відомості про існування, місце знаходження і приблизний об’єм таких архівних і бібліотечних збірок, прізвища та адреси їх власників. Електронна адреса для контактів: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам необхідно увімкнути JavaScript, щоб побачити її. 

Також засвідчуємо свою пошану всім патріотам, хто в різних, часто складних умовах зберіг архівну спадщину ОУН для історії.

Сподіваємося, що ці першочергові заходи щодо створення повноцінного архіву матимуть значення не тільки для наукових досліджень, культивування української ідентичності, але й для відтворення родинної пам’яті українців, розкиданих по цілому світу.


Про нас

The Ukrainian Information Service (UIS London) is an information bureau established in London during the 1970s as the successor of the Ukrainian Publishers. Originally, the aim of UIS London was the dissemination of factual information about Ukraine, in particular, Ukrainian politics, history and current affairs.

Since its inception, UIS London has liaised with government officials, think tank organisations, the mass media and charities working to raise the profile of Ukraine in the UK and strengthening bilateral relations.

The collection of documents, related to this activity, formed the foundations of the archives, situated on this web-site.

Although the nature of work UIS London undertook altered after Ukrainian independence, the basic tenets of promoting, advocating and strengthening Ukraine has remained.

Спілкуйтеся з нами

Like what you see?

Натисніть на кнопки нижче, щоб слідувати за нами, ви не пошкодуєте ...