Музей Визвольної боротьби ім.Степана Бандери в Лондоні

Виступи Першої Української військової школи

Москва оголосила війну Україні.

Не звільнившися цілком від внутрішньої анархії, маючи ще західній фронт, де до укладення миру з Німеччиною та Австрією потрібно було тримати армію, Україна мусіла строїти новий фронт на півночі.

Московські війська не поспішали. Ще тоді застосовували вони головну свою зброю — агітацію.

Наші частини, навіть такі полки, як Дорошенківський, Шевченківський, Сагайдачного, що стояли в Києві, почали деморалізуватися. Вислані на фронт, на самий кордон Московщини, до Курської губернії, почали, щоб «брати-москалі» не подумали, що їх зачіпають, відходити до Конотопу і там чекати ворога. — «Хай посміє піти!» — хвалилися ці славні полки, готові полягти головами, коли ворог почне наступ. Але большевики воювали своїми засобами, — їх агітатори кишіли як черва між козаками, провокаційна робота, тоді мало нами усвідомлювана і незрозуміла, провадилась на цілій лінії. Наші полки розкладалися, а большевики готували «революційні сили».

Московські війська доходили вже до Путивля. Грізні вістки, одна за одною, доносилися до Києва. Всі вони стверджували одно: в зайнятих місцевостях нищилося до щенту все українське. Нищилося тоді, як все воно було нам таке дороге, близьке і святе! Не було в Києві свідомого юнака, який би не рвався на Північно-Чернигівський фронт, не рвався захищати свій край. Молодь почала шукати доріг, якими би могла здійснити свій порив. Найлегше було гуртуватися у Вільне Козацтво. В міру творення цих невеличких частин, їх вислано на фронт, але з яким проводом? На начальників цих частин чомусь призначали не знаних і бойових старшин, а нікому невідомих, ніким перед тим небачених охотників.

Похорон лідера Українського визвольного руху, Провідника ОУН-р Степана Бандери, який загинув від руки агента КГБ Б.Сташинського 15 жовтня 1959 р. Похорон відбувся 20 жовтня 1959 р. Підпис на коробці: "Фільм з похорону сл. п. С.Бандери зроблений східньонімецькою фільмовою Агенцією DEFA.…

Before the Society was formed, any visual record of community activities was recorded on cine film by private individuals, like Mr. Jaroslav Salamacha, who had the hindsight to realise the importance of recording community events. With the technical knowledge of Michael Fedyszyn they were able to take advantage of the video age: Bohdan Lanovy began filming with them and eventually Volodymyr Demchuk, Hruhoryi Melnychuk and Roman Nakonechnyi became interested in the work being done.