Музей Визвольної боротьби ім.Степана Бандери в Лондоні

Перехід совєтських вояків-українців на бік угорських повстанців це ніщо інше, як нав’язання до світлих традицій «Волинського полку», який у 1917 р. розпочав революцію у царській імперії. А заразом це передвісник, хто і як буде валити в майбутньому сучасу російську імперію, і було б не гаразд, якщо б сьогодні Захід не здавав собі з цього справи. Бо мовчати про саму проблему, як таку, він уже й тепер не може, чого найкращим показником є окремі, більші і менші голоси американської, англійської, швайцарської і французької преси. Все це однак, покищо, перемелюється в площині несміливих й неповних інформацій і подекуди сенсацій, без якоїсь глибшої аналізи і синтези поодиноких явищ. А все ж таки не можна недооцінювати і цього, зокрема коли стосовними вістками займаються поважні щоденники, тижневики і журнали та подають їх об’єктивно. І то навіть тоді, коли ще поодинокі означення не завжди вірні і не раз у заголовку ще дальше нас спихають у спільний «російський котьолок».

Тут маємо на думці поважний англійський тижневик «Обсервер», який 16 грудня 1956 р. помістив на першій сторінці обширну вістку під невірним наголовком «Росіяни роблять револьту в Угорщині», але в якій, власне, вже в тексті говориться виключно про українців, і вже хоч би тому аж напрошується замінити слово «рашенс» на «юкрейнієн». Це не применшує однак ні ваги самої вістки, ні насвітлення, в якому вона подана спеціяльним кореспондентом «Обсервера» Ляйошом Ледерером. Як сказано у цій статті, джерелом інформації є самі угорські партизани, з якими Ледерер має контакт. Він подає, що останньо вибухла на Угорщині револьта серед совєтських військ, яку проводили в основному українці і, які перейшли до угорських партизан.

Похорон лідера Українського визвольного руху, Провідника ОУН-р Степана Бандери, який загинув від руки агента КГБ Б.Сташинського 15 жовтня 1959 р. Похорон відбувся 20 жовтня 1959 р. Підпис на коробці: "Фільм з похорону сл. п. С.Бандери зроблений східньонімецькою фільмовою Агенцією DEFA.…

Before the Society was formed, any visual record of community activities was recorded on cine film by private individuals, like Mr. Jaroslav Salamacha, who had the hindsight to realise the importance of recording community events. With the technical knowledge of Michael Fedyszyn they were able to take advantage of the video age: Bohdan Lanovy began filming with them and eventually Volodymyr Demchuk, Hruhoryi Melnychuk and Roman Nakonechnyi became interested in the work being done.