Змагання за відновлення української державности під час другої світової війни вже має свою окрему історію; написано багато статей, розвідок та споминів. Всі публіцисти призна­ють, що основним чинником в тому змаганні була Організація Українських Націоналістів, яка видвигнула пам’ятний принцип опертя на власні сили. Діяльність ОУН є без сумніву ви­щою стадією політичної організації української нації. Інші українські політичні групи фактич­но те й робили, що запобігливо достосовувалися до обставин і політичної сили, яка зуміла б самостійно створювати державницькі акти не­залежно від постави ворогів, вони не могли і не прагнули організувати.

Тимчасом світові події заставляли, діяти. При визначній допомозі ОУН, Карпатська Україна дня 15 березня 1939 р. проголошує також свою незалежність. Тут сталися відомими пляни Гітлера відносно України. Він дав дозвіл Мадярам збройно зайняти Карпатську Україну. Тоді Україна підняла збройну боротьбу проти ма­дярських окупантів на очах байдужого захід­ного світу. Гітлерівська „нова” Европа мала бу­ти без України, він став. її ворогом й поборю­вав всі самостійницькі прояви української на­ції. Другим таким доказом ворожого ставлен­ня Німеччини до України була совєтсько-німецька умова розподілу Польщі, 28 вересня 1939 р., якою Гітлер віддав совєтам цілу За­хідну Україну. Для проводу ОУН стало ясно, що в майбутнім совєтсько-німецькім конфлікті, Гітлер буде протиставитися всім проявам самостійности України.

Однак треба було гото­витися й заскочити Німеччину. До того важ­ного моментп готовилася ОУН в краю та її про­відник Степан Бандера. Концепцію краю й Степана Бандери не схвалював ПУН, що піс­ля смерті полк. Е. Коновальця опинився в ру­ках полк. А. Мельника і через те з його гру­пою прийшло до розламу.